У Регіональному управлінні Сил територіальної оборони «Схід» ЗСУ розповіли про Дмитра, бойового медика 108-ї бригади ТрО, відомого за позивним «Доктор Лівсі». Його мужність, професіоналізм і невгасимий оптимізм стали прикладом для побратимів і громади Дніпра, пише «Наше місто».

Дмитро, зріст якого сягає 1,9 м, обрав позивний «Доктор Лівсі» на честь персонажа з мультфільму «Острів скарбів».

«Він завжди посміхався і ставив правильні діагнози. Мені це імпонувало, і хлопці з піхоти сказали, що я ідеально відповідаю цьому образу», — ділиться воїн.

Його життєрадісність і гумор допомагають підтримувати бойовий дух у найскладніших умовах.

До повномасштабного вторгнення Дмитро шість років працював у 7-й міській лікарні Дніпра в терапевтичному відділенні. Здобувши освіту в медичному училищі Кам’янського, він розпочав кар’єру як медсестра, хоча в дипломі так і зазначено — «медсестра», адже посада «медбрат» тоді не передбачалася. Паралельно він розвивався як масажист, мріючи стати банщиком-масажистом.

«Ще з 8-го класу мріяв допомагати людям через масажі. Люблю цю справу», — розповідає Дмитро.

19 березня 2022 року він добровільно приєднався до 108-ї бригади ТрО, хоча до того не мав військового досвіду.

«Медик не може залишатися осторонь, коли потрібна допомога», — пояснює свій вибір.

 Спочатку Дмитро поєднував обов’язки піхотинця та медика: копав окопи, чергував на позиціях, а паралельно вчився військової медицини.

«У мирному житті — перев’язки, опіки, серцеві напади. На війні — пневмоторакс, осколкові поранення, турнікети», — згадує він.

Найскладнішим епізодом у бойовій службі Дмитра став бій у Старомайорську взимку 2023 року. Його підрозділ підтримав інший батальйон на «голій» позиції, де залишалися лише понівечені дерева та загиблі. О 6-й ранку ворог пішов у штурм: 12 російських солдатів атакували трьох українців. Після вибуху гранати РГД побратима посікло уламками, а Дмитра поранило в руку, голову, спину та вухо, додавши контузію. Попри це, він надавав першу допомогу: наклав турнікети, ізраїльські бандажі, застосував кровоспас і тампонаду, періодично послаблюючи турнікети, щоб зберегти ноги пораненому. Завдяки підтримці мінометників і дронарів позицію втримали, ворога знищили, а побратима вдалося врятувати. «Голова пам’ятає, руки роблять», — згадує «Лівсі» той критичний момент.

Дмитро визнає, що війна виснажує.

«Люди не з металу, а з плоті та крові. Ті, хто на фронті з 2022 чи 2014 року, дуже втомлені, з’являються нові хвороби. Потрібен відпочинок і психологічне відновлення», — каже він.

У рідкісні хвилини перепочинку медик готує борщ і картоплю, які обожнюють побратими, додаючи тепла в армійські будні.

Його мрія після перемоги — мандрувати світом, особливо Шотландією. «Хочу побачити наш “шарик”», — усміхається Дмитро.

Історія «Доктора Лівсі» — це приклад незламності, людяності та віри в майбутнє, які надихають усіх нас.

Нагадаємо, раніше ми писали: Бої на межі Дніпропетровщини: як міжнародні парамедики допомагають пораненим з фронту.

Категорія: Війна, Новини Дніпра