До порятунку 17-річної громадянки України Саміри, на яку в Харкові чекали мати та брати, приєдналися ГУР, МЗС і нардеп Олександр Бакумов.
В історії, яка для харків’янки Олени Єльміної почалася у 2013 році, нарешті стоїть крапка. Усі її діти: сини Жамаль і Ахмед і донька Саміра після 12-річної розлуки нарешті вдома. Останньою до України повернулася найменша Саміра, яку 29 вересня цього року евакуювали з території Сектора Гази, де вона останні 1,5 року перебувала фактично в якості заручниці в рідного батька.
На пероні Південного вокзалу мати та донька не стримують сліз – адже востаннє наживо вони бачилися 12 років тому. Ледве розімкнувши обійми, Олена й Саміра їдуть по крамницях – дівчині терміново потрібні одяг і взуття.
«Уже пів торговельного центру скупили. Ходимо, тримаючись за руки – ані мені, ані їй не хочеться відпускати», – каже Олена.
Влітку 2013 року вже колишній чоловік Олени, громадянин Палестини, вивіз обманом трьох дітей до Сектора Гази нібито попрощатися з хворими бабою та дідом. І залишився там з малечею, майже повністю викресливши матір з їхнього життя. Жінка вважає, що викрадення дітей він спланував заздалегідь. Олена не здавалася. Звернулася до юристів, виграла судові справи в усіх інстанціях – аж до міжнародного суду. І вердикт був остаточний: колишній чоловік мав повернути їй дітей. Але на території Сектора Гази рішень ані міжнародного, ані тим більше українського суду не виконали. Після процесу юристи порадили жінці, яка божеволіла від розпачу, не втрачати зв’язок із дітьми та чекати. Тож усі роки жінка надсилала дітям подарунки на дні народження: книжки, цукерки, доньці – ляльки.
«За місцевими звичаями там не святкують дні народження, тож це було нагадування про мене. Інколи дозволяли поговорити з дітьми по телефону», – розповідає Олена.
Поки діти не забули ще материнської мови, кожне спілкування починалося з прохань малечі забрати їх додому. Олена обіцяла, майже без надії.
Але доля внесла свої корективи – після масового теракту, влаштованого терористами ХАМАС у Ізраїлі 7 жовтня 2023 року, на території Сектора Гази знову спалахнула війна. Просидівши кілька місяців під обстрілами та без нормального харчування, колишній чоловік Олени раптом погодився повернути їй дітей, яких не міг прогодувати. Та з радістю погодилася. Але в січні 2024 року офіційна евакуація українських громадян із Сектора Гази закінчилася. На всі запити про евакуацію дітей Олена отримувала відмови. По допомогу вона звернулася до редакції МГ «Об’єктив».
Ми зв’язалися з посольством України в Державі Ізраїль. Завдяки сприянню надзвичайного та повноважного посла України Євгена Корнійчука Жамаль, Ахмед і Саміра Алабадла 10 січня потрапили до списку на евакуацію. Українські дипломати кажуть, що хоча історія цих трьох дітей та їхньої матері й жахлива, вона типова та досить поширена в арабському світі.
Пройшло 2,5 місяця, усіх осіб зі списків на евакуацію ретельно перевірили військові розвідки Ізраїлю та Єгипту. І всім трьом дали «добро» на вихід з Гази. Але просто напередодні дати виходу з Гази батько раптом передумав відпускати з синами 15-річну доньку. Як розповідає Олена, діти благали його, Саміра плакала, а вона сама пропонувала свою допомогу та гроші. Але чоловік був непохитним.
Тож у березні 2024 року Жамаль і Ахмед повернулися додому, до Харкова. А їхня сестра залишилася з батьком у наметовому містечку, де були проблеми з питною водою, світлом і харчуванням.
Проте на цьому історія не завершилася. За кілька тижнів після евакуації хлопців їхній батько зателефонував Олені та запропонував вивезти його, його нову дружину та їхніх дітей і Саміру з Сектора Гази. А після евакуації обіцяв повернути нарешті доньку матері – в обмін на його порятунок. Олена тільки руками розвела – всі можливості для евакуації вичерпалися, в Газі повним ходом йшли бої.
Жінка знову звернулася з проханням до українських дипломатів, але ті нічим не змогли допомогти. Адже дозвіл на евакуацію залишається за Ізраїлем, який ніяк не міг отримати від ХАМАС власних громадян, яких терористи тримали в заручниках.
Кілька разів виникала примарна надія на порятунок, коли ворогуючі сторони ось-ось мали підписати угоду. Але терористи кожного разу зривали усі домовленості. Так минуло 1,5 року.
За цей час колишній чоловік регулярно нагадував Олені про своє бажання вийти з Гази, користуючись українським громадянством доньки. Мати розповідає: час від часу він показував доньку під час відеодзвінка. А паралельно з цим приймав у наметі потенційних наречених для Саміри, які пропонували «калим» у кілька банок тушонки та пакет риса з гуманітарної допомоги. Таких «показушних» сватань було сім за 1,5 року.
«Брати, коли дізналися про наречених і калим з гуманітарки, були в шоці. Яке заміжжя, Саміра сама ще дитина. Їй треба вчитися. Хлопці всіляко підтримували сестру: після отримання громадянства України обидва влаштувалися на роботу. І зароблені гроші переводили Самірі, щоб вона хоча б могла купити собі щось поїсти. Так вона купувала, наприклад, одну банку кукурудзи та їла її цілий день», – розповіла Олена.
МГ «Об’єктив» весь час слідкувала за ситуацією, зв’язувалася з українським посольством в Ізраїлі. У липні 2025 року редакція звернулася по допомогу до харківського народного депутата Олександра Бакумова, який вже був дотичний до організації складних випадків евакуації. Той надіслав депутатські звернення з проханням про евакуацію Саміри до МЗС, омбудсмена та ГУР.
Омбудсмен і МЗС відповіли, що роблять усе можливе та за першої ліпшої нагоди скористаються можливістю евакуювати. ГУР зберігало мовчання.
І раптом у середині серпня Олена отримала лист від посольства України в Ізраїлі, де просили вказати всіх тих, хто хотів би евакуюватися з Гази. Жінка не могла повірити власним очам. Вона надіслала всю інформацію та з’ясувала, що її донька вже є в окремому списку нашого посольства. Адже історія Саміри, яка фактично стала заручницею у власного батька, унікальна.
Усі перевірки з боку військової розвідки Ізраїлю та Королівства Йорданії, через чий кордон мали вивозити палестинців, для Саміри та родини її батька минув без ускладнень. Тож 29 вересня 17-річна дівчина нарешті змогла вирушити до матері та братів. Загалом у той день з Гази евакуювали 57 людей, повідомило Посольство України в Ізраїлі.
Ізраїльтяни в принципі зацікавлені в тому, щоб якомога більше людей виїхало із Сектора Гази, розповідає МГ «Об’єктив» Посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук. За різними оцінками, після 7 жовтня 2023 року, від початку нової тривалої війни, виїхали близько 700 тисяч людей.
«Тож коли загострилися бойові дії, Україна була не єдина, хто звернувся з проханням про евакуацію. І ізраїльтяни схвально до цього поставилися. Єдине, що цього разу в нас маршрут був набагато складніший. Оскільки в ізраїльтян наразі напружені стосунки з Єгиптом, запропонували вивезти людей транзитом через територію Ізраїлю в Йорданію», – пояснює Корнійчук.
Коли українські дипломати повідомили, що планують евакуацію з Гази, до них доєдналися з подібною місією британці, італійські, німці та ірландці. Після проходження КПП автобуси з громадянами цих країн та їхніми палестинськими родичами вирушили через Ізраїль в Йорданію.
«Цього разу ми вивезли не лише наших громадян, а і їхніх членів родин з боку палестинців, чого намагалися уникати попередні рази. Але цього разу я сам наполягав, щоб родичам громадян України видали гуманітарні візи. 29 вересня ми вивезли 13 громадян Палестини», – зазначив пан посол.
Йорданці суттєво ускладнили процедуру узгодження тих, кого мали евакуювати, каже Корнійчук. Оскільки вимагали всі документи заздалегідь – навіть ті, що зазвичай видають прямо на кордоні.
«Ми фактично за день до евакуації отримали дозвіл від Йорданії, що вони пропустять евакуаційні автобуси через свою територію. А далі нам традиційно допомогло ГУР. Я особисто брав участь у цій евакуації, тому що вона була складна, і я хвилювався, щоб ми нічого не провалили в останню хвилину. На пункті пропуску Керем-Шолом ми зустріли людей. На жаль, вийшла лише половина з тих, хто подавався на евакуацію. Там були шалені обстріли в цей день. Із чотирьох маршрутів автобусів всередині Гази працювали лише два – через завали будинків і доріг фізично не змогли вивезти людей на територію. Серед евакуйованих дві людини були поранені: одна з опіками, в іншої серйозний серцевий напад і травми», – розповів посол.
Щодо Саміри, то коли вона та її батько перейшли КПП, дівчину пропустили. А чоловіка хутко забрали представники ШАБАК – виявилося, що у контррозвідки є до нього є питання.
Дізнавшись, що Саміру успішно евакуювали з Гази, Олександр Бакумов не стримував радості. Зізнається, що очікував успіху, тому що МЗС і ГУР успішно провели вже не одну ефективну операцію за межами території України, яка була пов’язана із захистом наших громадян.
«Ця історія стала особливою для мене, тому що вона стосувалась не просто громадян України, а нашої землячки, харків’янки. І для мене було важливо стати тим комунікаційним місточком між людьми, які опинилися в жахливих життєвих обставинах, і тими компетентними органами влади, які змогли їм допомогти. Ми почали цей трек, і були проведені відповідні заходи з МЗС, з ГУР. І я вам вдячний, що ви мене проінформували про цю історію, про ці обставини, і що ми з вами знаходилися у постійному зв’язку, в постійному обміні інформації і таким чином змогли професійно зробити свою роботу», – підкреслив Олександр Бакумов в коментарі МГ «Об’єктив».
Наразі Саміра адаптується до нового життя поряд із братами. Вони допоможуть їй вивчити мову, призвичаїтися до традицій світської країни та зрештою обрати свій шлях у житті.
