Польський президент поставив під загрозу доступ українських військових до супутникового інтернету Starlink. Які це може мати наслідки?
25 серпня новий президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на законопроєкт про допомогу українським біженцям. Хоча сам документ стосувався соціального захисту українських переселенців, його дія впливає на фінансування Starlink в Україні.
"Це кінець інтернету Starlink, який Польща надає Україні, що веде війну. Це також кінець підтримки зберігання даних української адміністрації в безпечному місці", – написав у Х польський віцепрем'єр і міністр цифровізації Кшиштоф Гавковський.
У результаті виникла комічна ситуація: і новий президентський законопроєкт, який одночасно обмежує соцдопомогу українцям, і той, який він ветував, передбачають продовження фінансування Starlink та збереження українських урядових даних. Проте має бути ухвалений лише один документ і саме він визначить подальшу підтримку. На ухвалення рішення залишається місяць – чинний закон втрачає силу 30 вересня.
Starlink – одна з ключових технологічних переваг української оборони під час великої війни. Відтоді, як у 2022 році перші термінали супутникового зв’язку мільярдера Ілона Маска потрапили в Україну, вони одразу довели свою ефективність у цивільних і військових завданнях.
Чому Польща припинила фінансувати супутниковий інтернет для України і чи залишаться українські військові зі Starlink?
За час великої війни Польща стала головним міжнародним донором систем Starlink для України. З понад 50 тис. терміналів, які Україна отримала від урядів і міжнародних партнерів до квітня 2025 року, 29 500 надійшло від Польщі.
Крім того, Варшава не лише передавала обладнання, а й покривала витрати на доступ до супутникового інтернету для цих терміналів. У травні 2024 року Гавковський в інтерв’ю ЕП зазначив, що оплата за Starlink проводиться раз на рік, а витрати вже тоді сягали мільйонів доларів.
За даними Міністерства цифровізації Польщі, у 2022-2024 роках країна витратила майже 323 млн злотих (3,55 млрд грн за поточним курсом) на Starlink для України. У цю суму входили закупівля обладнання і щомісячна абонплата за активовані термінали.
Вартість підключення для одного пристрою становить 528,9 злотого (близько 5,8 тис. грн) на місяць, а спеціальний тарифний план – 1 383,75 злотого (близько 15,2 тис. грн) на місяць з урахуванням ПДВ. У польському міністерстві цифровізації прогнозують, що лише із січня до вересня 2025 року витрати на абонплату для українських Starlink перевищать 77 млн злотих (824 млн грн).
Коментуючи своє вето, Навроцький зазначив, що за 3,5 року великої війни стратегічні інтереси Польщі не змінилися, а Росія є найбільшою загрозою для безпеки. Однак, за його словами, ситуація у сфері фінансів та суспільних настроїв істотно змінилася.
"Закон про допомогу громадянам України, який я отримав, не вносить поправок, щодо яких точилася публічна дискусія. Я не змінюю своєї думки і маю намір виконувати свої зобов'язання. Вважаю, що (допомогу) "800+" повинні отримувати лише ті українці, які приймають виклик працювати в Польщі", – наголосив він.
Ідеться про соціальну програму "Родина 800+", у межах якої польський уряд щомісяця виплачує 800 злотих батькам дітей віком до 18 років. Раніше її дію поширили на українців із статусом тимчасового захисту.
Проте разом з цією програмою вето польського президента може припинити фінансування абонплати, яке забезпечувало роботу майже 30 тис. терміналів Starlink. За словами речника Міністерства цифровізації, вето президента Навроцького означає, що з 1 жовтня Варшава більше не зможе оплачувати доступ до супутникового інтернету для переданих Україні пристроїв.
Утім, проблема стосується не лише Starlink. Як заявив Гавковський, під загрозою опинилося також збереження даних українського уряду на серверах на території Польщі. Він не уточнив, які саме це дані та наскільки глибоко польська сторона залучена до фінансування їх хостингу.
ЕП звернулася до українського Мінцифри із запитаннями, чи ведуться переговори з Польщею для уникнення відключення Starlink, чи існує запасний план на випадок припинення фінансування, які сфери найбільше від них залежать (військові, гуманітарні чи критична інфраструктура), а також які державні дані зберігаються в Польщі та що станеться, якщо їх підтримку згорнуть.
У відомстві відповіли, що вдячні за допомогу мешканцям та уряду сусідньої країни і ведуть консультації з польською стороною. Надати детальніший коментар там не змогли.
Передавання терміналів Starlink та оплата супутникового зв’язку здійснювалися на підставі спеціального закону від 12 березня 2022 року про допомогу громадянам України. Саме він створив Фонд допомоги в Банку господарства (BGK), з якого йшло фінансування. Програма продовжує діяти до 30 вересня 2025 року, а якщо її не продовжити спеціальним законом, то фінансування Starlink та хостингу урядових даних припиниться.
Головна дискусія навколо нового закону стосується не стільки фінансування Starlink, скільки соціальної програми виплат "800+" для українців. Керівник Канцелярії президента Польщі Збігнєв Богуцький запевнив, що вето президента не призведе до відключення українських Starlink. За його словами, витрати на цей зв’язок покриваються чинним законом, а новий президентський законопроєкт зберігає такий порядок.
"Достатньо у вересні оперативно провести президентську ініціативу через польський парламент", – написав Богуцький. Він додав, що аналогічна ситуація – з підтримкою зберігання даних українського уряду в Польщі.
Точна кількість терміналів Starlink в Україні невідома. Значну їх частину купують військові, волонтери та приватні особи. За оцінками народного депутата, члена комітету з питань нацбезпеки Олександра Федієнка, у країні можуть працювати близько 160 тис. терміналів Starlink. З них близько 100 тис. використовують Сили оборони, каже голова "Центру радіотехнологій" Сергій Бескрестнов.
Важко також точно сказати, куди потрапили ті 29 500 Starlink, які надала Польща. Це можуть бути прифронтові лікарні та школи, об’єкти критичної інфраструктури, військові підрозділи. Тому визначити, хто найбільше постраждає в разі припинення фінансування, неможливо.
ЕП зверталася до кількох підрозділів різних родів військ з питанням, чи користуються вони польськими терміналами та хто оплачує послуги, але підтвердження не отримала.
Проте втрата майже 30 тис. пристроїв – це серйозний ризик для фронту, тилових служб і прифронтових міст. Щомісячна вартість їх обслуговування оцінюється 100 млн грн, тож український уряд має знайти альтернативні джерела фінансування – серед партнерів або у власному бюджеті.
Не менш важливе питання – розміщення українських державних даних у Польщі. За законодавством, оригінали реєстрів мають зберігатися в Україні, але після початку вторгнення РФ Кабмін дозволив створювати резервні копії за кордоном.
"Багато державних органів зберігали за кордоном (а деякі продовжують це робити) так звані гарячі копії, повноцінні "бекапи" баз даних, але не самі оригінали даних та систем", – пояснює старший експерт з управління даними та е-послугами естонської Академії е-урядування Михайло Корнеєв.
Про конкретний перелік даних, що перебувають у Польщі, офіційно не повідомляють. У лютому 2024 року голова податкового комітету Данило Гетманцев зазначав, що йдеться про копії податкових даних. Крім того, під час атаки на реєстри Мін’юсту в грудні 2024 року хакери заявляли, що знищили резервні копії в польських дата-центрах.
Корнеєв додає, що копії зазвичай розміщують на основі двосторонніх угод між держорганами і провайдерами, а сервіси від Microsoft та AWS зараз надаються Україні безкоштовно.
Утім, частину витрат покриває польський уряд. Якщо фінансування припиниться, то доведеться ухвалювати рішення. "Розпорядниками даних залишаються українські інституції. Інфраструктуру обслуговують поляки, але дані контролюють наші служби", – пояснює CEO українського дата-центру De Novo Максим Агеєв.
За його словами, припинення фінансування не має призвести до раптових проблем: "У разі закінчення контракту зазвичай клієнта попереджають: у вас є від тижня до пів року, щоб перенести дані, і лише потім сервіс зупиняється", – додає Агеєв. Водночас надалі уряду доведеться або домовлятися про нове фінансування за кордоном, або вкладати кошти у власні дата-центри в Україні.
