Перші святкування Дня Незалежності — це не просто історичний факт, а момент народження нової культурної традиції, яка ще не має усталених форм, але вже несе глибокий символічний заряд у суспільстві.
Впродовж цього часу «Вечірній Київ» став не лише свідком знакових подій, а співтворцем нової публічної мови. Перші шпальти видання були присвячені головним урочистостям, сумнівам, сподіваннями та першим символам нашої молодої держави.
До 34-ї річниці Незалежності України, ми звернулися до архіву, щоб поділитися, що писало наше видання про День Незалежності у 1992–1996 роках.
Перший День Незалежності після референдуму 1991 року сприймався як момент національного піднесення. У текстах відчувається риторика єдності, патріотизму, надії на нову епоху.
Також у цей час починає формуватися символіка нового свята: з’являються репортажі з Хрещатика та інших визначних місць столиці, інтерв’ю з різними учасниками святкових заходів, перші згадки про державні символи як елементи повсякденності. Газета стає майданчиком для публічного осмислення: що означає бути незалежними, як це змінює наше місто, наші звички, нашу мову й культуру.
Серед інших публікацій знакових публікацій святкового випуску: церква зняла анафему з Івана Мазепи. Також повідомлялося, що український уряд в екзилі припинив свою діяльність.
Другий рік незалежності позначений зміною суспільних настроїв: від ейфорії — до рефлексії. У публікаціях «Вечірнього Києва» проступає відчуття нестабільності, але й глибшого розуміння, що свобода — це не лише свято, а щоденна робота. «Незалежність на хліб не намажеш», — йдеться в одному з матеріалів за 21 српня 1992 року.
З’являються перші аналітичні спроби осмислити державність як процес, а не як подію.
Також наше видання присвятило один з матеріалів двом рокам перебування України у світовому домі. Ця стаття розбирає дипломатичну ситуацію нашої держави, через два роки, після її появи на політичній мапі світу.
Також можна простежити, що святкування Дня Незалежності у 1993 році супроводжується культурними подіями, але з меншою урочистістю, ніж у 1992-му.
Ключовим гаслом випуску стала фраза: «Наше друге свято: що ми про нього думаємо і як будемо відзначати».
Починаючи з 1994 року, святкування поступово набуває нових відтінків, де поряд з урочистостями та святковими заходами з’являється критика та аналітика:
«Нам потрібна не лише держава, а суспільство, що здатне її наповнити змістом», — йдеться в одному з матеріалів.
Перша шпальта за 23 серпня 1994 року була присвячена різним актуальним темам до Дня Незалежності України. Зокрема, матеріал «Серпень 91-й, день 24, час „Ч“. повторити б його ще…», де представники різних політичних сил, громадські діячі та інші відомі особистості розповідали про три найважливіші досягнення України за цей час та ділилися своїми міркуваннями щодо майбутнього нашої держави через п’ять або десять років.
Серед цікавих думок були роздуми лідера «Народного Руху України» В’ячеслава Чорновола, голови Української Республіканської партії Михайла Гореня, відомого письменника, тогочасного голови Спілки Юрія Мушкетика та інших.
«Незалежність — це не лише дар, а й щоденна відповідальність перед собою і світом».
У номері за 20 серпня 1994 року, ми можемо побачити традиційні святкові заходи: 10:00- покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку. О 17:00 розпочинався святковий концерт на Майдані Незалежності, а завершувалося святкування святковим феєрверком о 22:00. Також «Вечірка» традиційно знайомила киян з урочистостями, які проходили в усіх районах столиці.
Четвертий рік незалежності — час конституційного процесу, соціальних протестів і культурного оновлення. У публікаціях — поєднання урочистості й тривоги, святкових репортажів і критичних колонок, пов’язаних з конституційним процесом, дискусіями про права люди, про роль мови, пам’яті та державних символів.
Урочистості масштабні, але з відчутною тривогою: «Свята, на жаль, минають дуже швидко…».
Святкування у цей рік стає стриманішим, з глибшим змістом. Адже у цей час наша держава переживає значну соціальну напругу і чи не перший політичний злам, який супроводжується виборами та зміною влади в держави.
Також на шпальтах з’являються теми мовної норми, соціального розшарування, міжнародного позиціювання нашої країни у світі.
П’ятий рік незалежності ознаменувався спецвипуском газети «Вечірній Київ», з урочистими заголовками, культурними подіями та глибокими рефлексіями на актуально важливі теми.
У своїх публікаціях «ВК» пропонує детальну хронологію ключових моментів українського державотворення, з особистими свідченнями експертів, аналітичними роздумами та глибокими рефлексіями.
Також газета «Вечірній Київ» оформлює серію шпальт як хроніку п’яти кроків до свободи — від Декларації до Конституції.
Винесена на шпальту цитата — «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність… визнаються найвищою соціальною цінністю» — задає етичну рамку нової держави. Це не просто декларація, а принцип, що має стати основою політики, права і суспільних відносин. Газета нагадує: незалежність — це не лише кордони, а й цінності.
Поруч — аналітичні тексти про суперечності Конституції, історичну пам’ять, колоніальне минуле.
Зокрема, у рубриці «Політична бібліографія» розглядається не менш актуальна тема: «Чи була Україна колонією Росії? Так, була! — стверджують вчені — земляки В.Гриньова».
Традиційно у центральній частині спецвипуску висвітлювалися головні святкові події, концерти та вистави.
У центрі — святкові події, концерти, виставки публічні звернення. Поруч — аналітичні тексти про суперечності Конституції, історичну пам’ять, колоніальне минуле.
Також чи не вперше на сторінках видання активно з’являються голоси з діаспори, які звучать як емоційна підтримка: «Ми теж, ненько, твої діти!».
У текстах проводиться більше історичних паралелей, більше спроб пов’язати сучасне з минулим. З’являються перші кросворди, присвячені незалежності — як форма культурної гри, пам’яті, участі.
День Незалежності: буремні 90-ті в столиці України.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
