Становище підприємців Харкова та області покращилось, констатував в інтерв’ю МГ “Об’єктив” президент Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак. Однак вирішили далеко не всі питання, які ставить бізнес.
Держава починає впроваджувати механізми, які виборювали харківські підприємці. Чи все так, як потребували харків’яни? Які перспективи щодо податкових пільг та страхування воєнних ризиків? Чи очікувати 100% бронювання для всіх критичних підприємств і чи стане врешті можливим бронювання для ФОПів? Чи фіксують роботодавці відтік хлопців віком 18-22 після того, як їм дозволили виїжджати за кордон? І чому підприємці повертаються із заходу України? Про все це в інтерв’ю.
– Олександре, вітаю! Дякую, що погодились на зустріч. Почнемо з основного, напевно. На початку серпня був візит президента Володимира Зеленського. Чи змінилося щось після усіх років боротьби підприємців за особливий економічний статус? Бо і на форумі, який ви організовували з нагоди Дня підприємця, пролунало, що “Офіс президента дав команду”, що буде особливий економічний статус. – Ну, по-перше, змінилося ставлення до регіонів. З’явився нарешті термін, який вже вживається – “спеціальний економічний режим для прифронтових територій”. Він був вперше заявлений у проєкті програм дій уряду. Є публікація від Мінекономіки, що план дій уряду затверджений, там цей термін вже присутній. – 13 серпня Кабмін прийняв програму підтримки прифронтових регіонів. Це зараз про те ж саме? Чи трошки різні речі? – Ні, це був проєкт дій уряду, там нічого ще прийнято не було. Це було саме заявлено про затвердження плану дій уряду. Уже вісім пріоритетів у них є, які вони будуть реалізовувати, і там згадується про спеціальні умови для підприємців, які працюють на прифронтових територіях. – Це один з пріоритетів, так? – Це частина пріоритету, який стосується конкретно розвитку підприємництва. Тобто сказати прямо, що в нас є вже якась програма – це ні. У нас є окремі інструменти, які діють окремо в окремих програмах. І вони направлені саме на підтримку підприємництва у прифронтових регіонах. Для старту програми, я думаю, що це якраз правильно зроблено. Тому що прийняти зараз швидко якусь цільну програму – це досить складно, це пов’язано з процедурою прийняття законів у Верховній Раді. Це може бути зараз прийнято як окремими постановами Кабінету міністрів, так і окремими внесеннями змін до законодавства, що дасть швидкий ефект запровадження таких інструментів. – У дописі очільника ХОВА Олега Синєгубова було зазначено, що уряд ухвалив програму підтримки прифронтових регіонів. І там лише два пункти щодо бізнесу. – На жаль, це не зовсім точне формулювання, але най буде. Що там є? Перше, це деякі програми в межах “Власної справи”, “єРоботи” і гранти на перероблення, які враховують особливості прифронтових регіонів. На жаль, наші пропозиції не були враховані повністю, і ті зміни, які внесені, поки що не враховують і не вирішують всі проблеми, які є у підприємців.
Плюс зараз розроблений закон щодо страхування воєнних ризиків. Він ще не прийнятий, але за планом дій уряду, знову ж таки, його планується прийняти якнайшвидше. Коли це, якнайшвидше, я поки що не розумію, але я думаю, що це буде жовтень-листопад, коли повноцінно буде працювати Верховна Рада і буде затверджено у першому читанні проєкт бюджету на 2026 рік. Тому що це зараз головніше питання. Ми тоді будемо мати два інструменти. Це страхування воєнних ризиків і це деякі фінансові інструменти підтримки підприємців на прифронтових територіях. На жаль, немає на сьогодні у плані уряду преференцій податкових, які саме фіксуються для прифронтових територій. Про це навіть немає у плані дій, наприклад, Мінфіну, який повинен займатися розробкою таких преференцій.
Але тут є два моменти, які треба враховувати. По-перше, це те, що введення масових податкових преференцій може бути не підтримано нашими донорами, конкретно МВФ, європейськими донорами, які не схвалюють це рішення. І тут треба з ними працювати, доводити, що саме такий інструмент дозволить перенаправити частину міжнародної допомоги на інші напрямки, де вони потрібні. Але є інструмент, який діє в Харкові конкретно. Це нульова ставка податку на землю, яка діє вже п’ять кварталів. І нас тільки одне турбує, що ми не розуміємо, чи буде це подовжено ще на квартал, на пів року наперед. Тому що проблема сплати цього податку полягає в тому, що комерційні підприємства сплачують його авансом. Якщо немає подовження, то підприємства будуть вимушені сплатити цей податок.
– А оце все, що ви перелічили, воно ж ніяк не закріплено виходить. – Там дуже цікаво. План дій уряду, оці окремі інструменти, вони розкидані по зонах відповідальності різних міністерств. Наприклад, спеціальний економічний режим для прифронтових територій фокусується в межах дій Міністерства інфраструктури. Чомусь. Я не розумію, чому. У Міністерстві фінансів немає, як я сказав, податкових преференцій. Ну і конкретно в Міністерстві економіки, якому підпорядковується програма “Власна справа” і гранти на перероблення, там є згадування саме про ці інструменти, їхню адаптацію під потреби прифронтових регіонів. Це все, що ми бачимо. І згадав я про закон щодо страхування воєнних ризиків, він дійсно лежить вже понад рік, чи десь до року, він лежить без розгляду Верховною Радою. Але це дуже нагальна проблема, яку треба вирішити, прийняти найближчим часом.
– Мені здається, що саме страхування воєнних ризиків, коли хтось приїжджає, рідше за все згадують. А чому? – Проблема в тому, що щоб застрахувати майно, яке відкриває дуже багато можливостей, наприклад, для отримання кредитів, треба заплатити великі гроші. Тобто страховики зараз не страхують, як це було до повномасштабки, за своїми ставками, які були до цього. Тобто страхування зараз дуже дороге. – Як буде вирішуватися це? – А це саме введення компенсації за рахунок державних коштів, яке дозволить зробити це страхування доступним. І ще раз кажу, багатьом підприємствам відкриє шлях до отримання кредитів на розвиток.
– Але страховикам це має бути вигідно, так? Тобто це має бути велика компенсація? Бо якщо “приліт”, це ж великі дуже кошти. – Ми у 2023 році весною приблизно рахували, які потрібні кошти для компенсації воєнних ризиків. На той момент це було приблизно 2 мільярди доларів. Тобто це для бюджету, для ефекту, який отримає економіка, насправді цифра невелика. Просто треба прийняти політичне рішення щодо запровадження такого страхування. Можливо, зараз ця цифра буде більша. Треба рахувати.
– Якщо можна поговорити детальніше про бронювання. До 100% також було у плані дій уряду прописано. І 8 вересня були внесені зміни до постанови №76, в яких була уточнена норма бронювання 100% працівників критично важливих підприємств у прифронтових регіонах. Але там вказано – “на територіях активних бойових дій”. – Давайте чесно, на територіях активних бойових дій, тобто досить близько до ЛБЗ, таких підприємств дуже мало. Це підприємства, які забезпечують, наприклад, електропостачання, водопостачання і зв’язок. А у цих підприємств і так було бронювання 100% персоналу. Якщо брати підприємства, які працюють з оборонкою нашою, їх там взагалі немає. Тому що це, ну, зрозуміло, підприємство буде в зоні уваги агресора зразу ж.
– Харків же не є зоною активних бойових дій. – Харків знаходиться, згідно з постановою Мінінфраструктури, на території можливих бойових дій. – Тобто нас взагалі ця зміна ніяк не стосуватиметься? – Тут проблема в тому, що якщо брати критичні підприємства, основні підприємства мають і так 100% бронювання. Це зв’язок, це електропостачання. Інші підприємства мали частково. Але значна частина підприємств через те, що в нас радянський підхід до структури економіки, взагалі не має можливості бронювати фізичних осіб-підприємців, які також можуть працювати в галузях, які є критично важливими, й займаються виробництвом обладнання, запчастин і зброї для захисників. Вони згідно з постановою взагалі не розглядаються як суб’єкти для бронювання. Тобто ні самі ФОПи, ні їхні наймані працівники заброньовані бути не можуть. Тому зміни до цієї постанови щось міняють для саме юридичних осіб, а для приватних підприємців вони нічого не змінюють. Якщо рахувати сам Харків, у нас приблизно 120 тисяч ФОПів. Тобто вони взагалі не підпадають під постанову №76. – 14 липня Кабмін також вносив зміни до постанови №76. І він цими змінами обмежив значно повноваження обласної військової адміністрації, щоб визначати підприємства критичними. Це більше на центральні органи влади поклали. – Проблема полягає в тому, що позбавлено повноважень місцеві виконавчі органи, які краще знають, які підприємства можуть бути і є важливими для економіки регіону, є важливо критичними. І в цьому випадку, на жаль, перекладається така функція на центральну владу, для якої, в принципі, всі підприємства по всій Україні приблизно однакові. Вони для того, щоб визначити критичність, все одно за потреби повинні звертатися до області й додатково отримувати таку інформацію. Тому, я думаю, цей інструмент, на жаль, позбавив частини можливостей для підприємств регіону. – Там певний перелік вже визначений, кого обласна адміністрація може визначати критичним. Він такий дуже стислий, обмежений. Ну і що виходить, що оці зміни жодним чином не покращили ситуацію? – Моя власна думка, що, на жаль, в нас не витримується баланс між забезпеченням обороноздатності Збройних сил і стійкістю економіки регіону. На жаль, цей баланс, який потрібен, він дуже-дуже такий хиткий. Інструментів для досягнення цього балансу на сьогодні так і не досягнуто.
– Які ви зміни пропонували, безпосередньо асоціація? – Це якраз був червень 2024 року. По-перше, ми пропонували надати можливість тимчасового бронювання на 12 місяців усіх найманих працівників, без прив’язки до критичності, які офіційно зареєстровані, офіційно працюють в регіоні. Тобто 100%. Що це дає? По-перше, це дає легалізацію робочих місць, тобто підприємці й підприємства, наймані робітники військовозобов’язані абсолютно легально працевлаштовуються, укладають договори й сплачують податки офіційно. На жаль, проблема в тому, що частина військовозобов’язаних не хоче оформлюватися офіційно, тому що роботодавці повинні офіційно повідомляти про працевлаштування військовозобов’язаних.
Якби дали таке бронювання на 12 місяців, то це б стимулювало повернення частини бізнесу сюди, в першу чергу, на юридичну адресу і податкову, що давало б приток податків в регіон. Тобто навіть працюючи, наприклад, в Полтаві, але маючи податкову адресу в Харкові, я отримую можливість сплачувати сюди податки, але я тимчасово отримую бронювання. Друге, ми пропонували всі діючі інструменти, які є, в тому числі “Власна справа”, “єРобота” та гранти на перероблення розширити, збільшити в три рази суми виплат і не прив’язувати обов’язковість створення нових робочих місць. Чому це логічно? Тому що якщо підприємство постраждало і йому потрібні кошти на відновлення, то воно не буде створювати нові робочі місця. Їм би зберегти ті робочі місця, які є. Тобто швидке відновлення, це закриття контуру підприємства, відновлення обладнання. Кавомашина пошкоджена – швидко купити кавомашину, відновити потік клієнтів, щоб бариста продовжував працювати. Тобто логіка була така. На жаль, нас почули частково. Тобто грант 250 тисяч, який збільшили у два рази, грант на перероблення збільшили у два рази також, але у гранта на перероблення є дві проблеми. Перше, виключно підприємства, які постраждали, повинні провести додатково ще оцінку пошкоджень.
– Якщо можна уточнити, грант на переробку, це йдеться про грант у 16 мільйонів максимально?
– 16 мільйонів, так. Там потрібно зробити оцінку пошкодженого майна. Наприклад, одне підприємство, я з ними розмовляв, ця оцінка буде коштувати 200-250 тисяч гривень.
– Вони це мають власним коштом робити? – Власним коштом. Це достатньо великі кошти, вони не можуть бути враховані в суму гранту. Це умовно грант, але це є субсидія, вона поворотна за виключенням тих податків, які підприємство сплатило. – Що ви маєте на увазі, що 16 мільйонів треба повернути? – 16 мільйонів повертається через… Наприклад, на три роки укладений договір. За ці три роки, якщо підприємство сплатило 16 мільйонів податків, то вони ці кошти не сплачують. Але там проблема, що включені не всі податки, а тільки окремі. Наприклад, тільки податки з новостворених робочих місць. А ми пропонували враховувати усі податки, які сплачує підприємство, тому що це логічно. Воно сплачує в бюджет і ці кошти повертаються в бюджет. – Просто на форумі ця інформація про 16 мільйонів була подана так, що це як один з механізмів, єдиний механізм отримати підприємству компенсацію за зруйноване майно, на відновлення обладнання. – Там не на все можна витратити кошти. На обладнання можна, а на відбудову, тобто на будівельні роботи, ви витратити ці кошти не можете. Якщо у вас, наприклад, втрачено на 100 мільйонів гривень майна, то ці 16 мільйонів гривень були б дуже помічними для першочергового відновлення. Але, знову ж таки, не можна витратити на будівельні роботи, тобто відновлення. Плюс треба зробити оцінку пошкодженого майна. І все ж таки там залишили обов’язок створювати нові робочі місця. Уже набагато менше, було там спочатку 25, потім п’ять, зараз, якщо не помиляюсь, два. Але все ж одно треба ці робочі місця створювати. – Тобто виходить, що цією програмою може скористатися дуже обмежена кількість постраждалих від російської агресії підприємств. Я знаю, що наразі тільки два в Харківській області намагатимуться отримати ці кошти. – Так, саме так. Хоча був форум в Києві з приводу триріччя запуску програми “Власна справа”. Там була цікава статистика, що 3 мільярди було видано коштів у межах цього гранту. При цьому підприємства, які отримали ці кошти, повернули податками 4,5 мільярди. Тобто явний є профіт і є сенс продовжувати цю програму, але знову ж таки, кажу, треба враховувати всі податки, які сплачує підприємство, яке ці кошти отримало.
– А статистика? У вас є цифри, скільки у нас підприємств пошкоджені, зруйновані і скільки б потребували якоїсь допомоги на відновлення саме?
– Відкритої статистики немає, ми намагалися це знайти. Окрім того, Олександр Тимофєєв (ТОВ “Харків Хімпром”) провів власний моніторинг. За їхньою оцінкою, близько тисячі підприємств з Харківської області постраждало, але я думаю, що ця цифра недостовірна. Насправді набагато більше, тому що ми рахували, наприклад, приблизно пошкоджені підприємства після “прильотів” ракет у 2023-2024 роках. На перехресті, там де в самому центрі, наприклад, може бути одразу 60 маленьких підприємств, тобто один “приліт” – 60, десять “прильотів” – це вже 600. Тому, насправді, тисяча, я думаю, це дуже занижена цифра. Якщо така статистика офіційно не ведеться, це погано. Хоча я думаю, що єдиний, в кого є така статистика, це органи прокуратури. – Ви згадали Олександра Тимофєєва, це директор розтрощеного “шахедами” підприємства “Харків Хімпром”, він створив платформу Rise Together. Як ви оцінюєте її діяльність? Тобто підприємці самі створили такий ресурс з метою пошуку коштів. Вони самостійно хочуть шукати гроші на відновлення десь за кордоном від донорів. – Це по суті є відповідь і реакція на відсутність програм в Україні, які б підтримували підприємства. Інструмент дуже класний, дуже цікавий. По суті це фандрейзинг на відновлення комерційних підприємств. Що потрібно для того, щоб воно більш активно працювало? Я думаю, що нам треба через дипломатичні наші канали просувати цей інструмент, виходити на інші країни, поширювати цей інструмент серед підприємств іноземних. Тому що буквально вчора я спілкувався з турками, які пропонують нам підтримку для Сил оборони, своє обладнання. Ми дуже коротко поспілкувалися, так вони написали, що турецький народ з вами, ми вас підтримуємо і будемо підтримувати. І для нас Росія також агресор, тому будь-які розмови про те, що не все так однозначно, як кажуть, ми не підтримуємо і ми повністю з вами. І це показник, тобто це написав підприємець турецький, який показав, що вони готові підтримувати бізнес саме України.
– Навіщо це їм? Це буде як гуманітарна допомога чи як інвестиція з перспективою отримати від цього прибуток? – Як я це розглядаю? Перше, це можливість підтримки для налагодження подальших партнерських взаємовідносин. Тому що це інвестиція в майбутнє для того, щоб іноземний бізнес міг продовжувати працювати з підприємствами з України, конкретно з Харкова. Тому треба і позиціювати, що це не кошти в нікуди, це кошти, які потім повернуться інвестиціями, співпрацею, можливістю як експортувати, так і імпортувати і збільшувати свої прибутки, виходити на нові ринки. Харків – це дуже крутий ринок. Він є зараз під час повномасштабних дій і буде після перемоги одним із драйверів відновлення лівобережної України. – Можливо, є якісь історії, коли міжнародні партнери, організації вкладали кошти у відновлення якихось розбитих підприємств?
– Найяскравіший випадок – це “Фактор-Друк”. Ми пам’ятаємо Говард Баффет підтримав відновлення.
Це маркер дуже чудовий, тому що це сигнал для усіх іноземних інвесторів, донорів, меценатів підтримувати український бізнес. Друге, дуже багато прикладів – це міжнародні донорські організації. Наш партнер Helvetas, з яким ми працюємо, постійно дає невеличкі гранти, десь до 120 тисяч гривень. Це якраз та сума, яка дозволяє мікро- та малим підприємствам відновлюватись після “прильотів”. І я знаю конкретний приклад. У 2024 році, чи 2023, можу помилятись, коли підприємство, СТО конкретне, яке отримало гранти, закупило обладнання, прилетів “шахед” – і все згоріло. І донор повторно дав грант на відновлення СТО. Тобто таких прикладів вже достатньо багато. І ми дякуємо за кожен долар, євро, які нам надають наші партнери. Тому що це дозволяє нам продовжувати працювати й, найголовніше, продовжувати захищати всю Європу.
– А скільки підприємців Харкова та області скористалися можливістю отримати гранти від Helvetas саме на відновлення зруйнованого виробництва?
– На сьогодні десь приблизно 200, я думаю, вже скористались, виходячи з кількості грантових конкурсів, які були, і кількості грантів, які були надані.
– Тобто якщо підсумувати, від держави є 16 мільйонів гривень для дуже обмеженої кількості…
– Поки що обмежене, так. Ми про це вже розмовляли з міністром економіки Олексієм Соболевим. 22 липня була особиста зустріч. Він попросив надати наші пропозиції. Ми надали пропозиції, плюс центр зайнятості додатково розробив зміни до постанови, яка надає ці гранти. Очікуємо, що будуть внесені зміни й наші пропозиції будуть враховані.
– Перефокусування з обов’язковості створення робочих місць на збереження робочих місць. Плюс можливість зарахування всіх податків, які сплачуються підприємством. Плюс компенсація коштів на оцінку майна, яка потрібна для того, щоб підтвердити пошкодження підприємства.
– Чи не фіксують у Харкові та області відтік молодих працівників, чоловіків віком 18-22 роки, у зв’язку з дозволом виїжджати їм за кордон?
– Є два аспекти, вони різні. Якщо брати статистику ДПСУ, масового відтоку немає. Плюс в них, на жаль, не ведеться окремо статистика по 18-22. З іншого боку, сам бізнес говорить про те, що дійсно відтік є. Він пояснюється деякими факторами. Найголовніший фактор – будь-які батьки хочуть, щоб їхні діти були в безпеці, тому багато молоді релокується в центр України або на захід саме з міркувань безпеки. Друге, це те, що молодь, як правило, більш рухлива і з погляду працевлаштування. Вона може працювати на фрілансі, онлайн і дуже часто офіційно не працевлаштовуватись.
Плюс прийняття рішення урядом щодо дозволу виїзду 18-22 створює дуже цікавий прецедент, коли люди розуміють, що вони мають можливість поїхати вчитися в Європу, а там для наших біженців дуже багато цікавих пропозицій є. Друге, той, хто зараз навчається і формально після закінчення навчання може потрапити у віковий ценз 25, це робить доступним призов такої молодої людини. Тому частина зараз вже планує після навчання виїжджати в Європу і там працевлаштовуватись. Найбільш, скажімо так, просунуті намагаються отримати дипломи європейського зразка, дуже класно вчать мови, і це є можливість поїхати працювати в Європу. Тобто є неформальне переміщення, воно відбувається в першу чергу в межах України, яке призводить до того, що є відтік молоді з регіону в інші регіони. Це впливає негативно в першу чергу і на ринок праці, і взагалі на інтелектуальний потенціал, тому що це молоді люди, вони просунуті, вони прогресивні. І вони є мотивацією для інновацій, запровадження нових інструментів. Люди, які повні енергії й готові рухати економіку в тому числі. І це дуже негативно буде впливати в майбутньому, через два-три роки ми будемо бачити ці наслідки.
– А ще щодо кількості робочої сили, навіть не те, що вони інтелектуально перспективні більш кадри, а просто фізична робоча сила. Якщо підприємство не може бронювати своїх працівників, залишається 22-25 і 60+. Як підприємства взагалі виживають у такій ситуації?
– Це величезна проблема. 60% підприємств стикнулися з проблемою кадрів. Причому вже серйозно так стикнулися. Це останні дані Європейської бізнес-асоціації, які я бачив. Липень чи червень, якщо не помиляюся. Зараз ситуація ще гірше стає. Намагаються підприємства повертати людей 60+ на робочі місця. Тих, хто може працювати, намагаються їх мотивувати. Це великий досвід, це можливість інтегрувати швидко у робочий процес, але є недолік. Це те, що люди 60+ як правило не дуже прогресивні, не використовують сучасні інструменти. Цифровізація, штучний інтелект. Плюс одне підприємство сказало, що достатньо складно їх інтегрувати у робочі процеси, у тайм-менеджмент, тому що вони звикли працювати трошки по-іншому. Тоді, коли вони були економічно активні, так не працювали. Так, як зараз. Тобто постійні планерки, онлайн-зуми і все таке. Хоча, з іншого боку, ці люди дуже відповідальні, тобто виконують всі поставлені завдання більш чітко, але з погляду комунікацій сучасних, там є деякі проблеми, треба людей навчати. Молодь також намагаються працевлаштовувати, як я вже сказав, молодь все ж таки більше тяжіє до фрілансу, онлайну, і залучати жінок на традиційно чоловічі спеціальності.
Тут є деякі успіхи, вони пов’язані з професіями, які не вимагають великого фізичного навантаження. Наприклад, електрозварювальниці в нас вже є. Дуже багато в будівельних професіях, але, на жаль, там, де потрібно працювати з важким металом, з деталями, які важкі, або, наприклад, великовантажні автомобілі, де дуже часто потрібна фізична сила замінити колесо, там поки що жінки не дуже можуть замінити чоловіків.
Тому є проблема, що стосується молоді. Треба запроваджувати програми, які будуть стимулювати молодь залишатися. Це гарантоване робоче місце, перше. Це компенсація роботодавцям за перше робоче місце на деякий час та стажування молодих робітників. Це подальше розширення дуальної освіти, тобто освіта професійна на запит роботодавців. Це компенсація, дуже важлива для молодих людей, житла, особливо у випадках необхідності переїзду на нове місце. Тому що роботодавці кажуть, що зараз є проблема велика, якщо вони знаходять для себе кандидата в іншому регіоні. Щоб йому переїхати, не усі підприємства можуть компенсувати або надати житло. Плюс, можливо, розглянути компенсацію транспорту для того, щоб зробити більш мобільною робочу силу.
– Але в Харкові це ж не дуже актуально. У нас громадський транспорт то безкоштовний.
– Я маю на увазі, коли робоче місце знаходиться, наприклад, на відстані 100 кілометрів. Тобто для розвинених країн, для Штатів, це вже абсолютно нормально. Люди їздять на роботу за 200 кілометрів. Тому мобільність робочої сили також дуже важлива у сучасних умовах.
– Ви ці пропозиції, як зберегти й залишити молодь, оформлювали, передавали на зустрічах?
– До рішення Кабінету міністрів по 18-22 такого запиту не було. Але оскільки зараз вже роботодавці починають про це говорити, то я думаю, зараз треба готувати й також разом з центром зайнятості такі пропозиції подавати на Міністерство економіки.
– Оці преференції, які є у нас у Харкові, як ви вважаєте, чи дійсно вони вплинули на ситуацію і стали приводом для підприємців залишатися? Зокрема звільнення від місцевих податків? Чи дійсно утримало це рішення бізнес у місті?
– Ми коли адвокатували це рішення, ці зміни, ми спілкувалися з багатьма представниками галузей. Вони нам показували реально розрахунки сплати цих податків. Наприклад, будівельники нам показали, що їхні доходи впали у 28 разів після початку повномасштабки.
Дуже часто земельний податок – це сума, яка відповідає кількості, наприклад, квадратних метрів, які вони продають з житлового будинку. Тобто це дуже велика сума й їм немає сенсу добудувати те, що вже почали будувати, тому що там прибутку немає. Те ж стосується промислових підприємств. Бо в деяких достатньо великі території землі, які вони займають, і це достатньо великі податки. Плюс офісні, торгові, торгово-розважальні центри, в них достатньо великий податок за рахунок того, що багато орендаторів виїхало, вони утримують ці будівлі тільки за рахунок експлуатаційних витрат. І в цих експлуатаційних витратах дуже велику суму складав податок на землю. Тому ми і адвокатували такі рішення, і ми розуміємо, що ці кошти підприємства можуть витрачати або на утримання приміщень, або на зменшення витрат, і перенаправляти на розвиток, відбудову, відновлення або на масштабування свого бізнесу.
– Дуже рідко також говорять про те, щоб звільнити від сплати місцевих податків по області. Чому це також дуже важко вирішити? Це ж дуже актуальне питання. Для підприємств, які знаходяться у передмісті. У нас їх там дуже багато, для них це було б значною підтримкою.
– Якщо взяти досвід наш по місту Харкову, то ми дуже довго билися об стіну, поки не зрозуміли, що місто не хоче приймати це рішення, тому що воно втрачає податки, які йдуть на витрати на відновлення, на забезпечення міського середовища комфортним, безпечним. І така сума, ми рахували колись, це мільярд на квартал, достатньо велика, тому ми почали комунікувати з Кабміном щодо дотації Харкову. І саме через це Харків приймає рішення завдяки такій дотації. Тому треба розглядати можливість дотацій для інших громад. Якщо в Харкова бюджет все ж таки не маленький, 17-18 мільярдів, можу помилятись, то для маленьких громад, особливо які знаходяться дуже близько до ЛБЗ, бюджети ще менші, вони ще зменшилися через відтік платників податків. І там суми загалом на всі громади можуть бути достатньо великі. Тобто треба комунікувати з Кабміном, щоб ці дотації надходили саме в такі маленькі громади, які будуть приймати такі рішення.
– За даними мерії, у Харкові станом на 1 вересня було 125 тисяч ФОПів. Це офіційна статистика. За місяць їх побільшало не 1200, а за рік на 5200. Про що говорять ці цифри?
– Треба дивитися комплексну статистику і кількість закритих. Хоча, я думаю, по Харкову все одно буде баланс плюсовий, тому що дуже багато активностей, дуже багато донорів і можливість отримати гранти стимулює оформлюватись офіційно. Ви не отримаєте грант донора або грант на власну справу, якщо ви не є ФОПом. Тому тут є стимуляція деяка.
Плюс багато донорів, які заходять, дають роботу місцевим підприємцям. Тому що усі гранти, всі витрати, які створюються, які здійснюються, вони йдуть на закупівлю товарів, послуг, оренди у таких же підприємців маленьких міста Харкова, які сплачують з цього податки. Тому це позитивний сигнал. Плюс, за даними Нацбанку останніми, у нас є деяке падіння динаміки інфляційної. У нас є збільшення динаміки зростання зарплат. І у принципі, попри війну, достатньо позитивний прогноз на 2026 рік. Тобто ми можемо говорити про те, що падіння призупинилося і ми будемо потихеньку намагатися зростати і розвивати економіку регіону.
– Просто бізнес може виходити з тіні почав, так?
– Треба не забувати, що наприкінці того року і в січні було рекордне закриття ФОПів, яке було пов’язане зі збільшенням військового збору. Тому що для третьої групи 1% обороту – це достатньо велика сума. І частина підприємців закрилася саме через це. Потім, я думаю, що частина підприємців все ж таки повернулася в легальне поле, коли порахували все, прийняли рішення. Плюс ми маємо збільшення нових підприємців. Я думаю, є також невеличкий ефект повернення когось із релокації. Щодо податкового навантаження, на сьогодні ФОП третьої групи сплачує 6%. Це з обороту, не з прибутку. Тобто з доходу зі всього 5% єдиний податок і 1% військовий збір. І це достатньо великий податок, якщо порівнювати його, наприклад, з підприємствами, які торгують електронною технікою, побутовою технікою. Була зустріч у Києві з питань детінізації, де були оприлюднені цифри, що податкове навантаження, наприклад, топ-10 великих мереж, які продають електроніку, від 1,9% до 4,9%. Тобто це менше, ніж сплачує будь-який ФОП на третій групі. Тому це дуже важливо, тому що друга стаття доходу міського бюджету – це єдиний податок після податку на доходи фізичних осіб. ФОПи відіграють дуже значну роль і в місцевій економіці, і в її розвитку, і в її стійкості, і в забезпеченні робочими місцями, і в надходженнях до місцевих бюджетів.
– Ви сказали, що підприємці почали потрошку повертатися. З чим ви це пов’язуєте? Можливо, з відносним затишшям по обстрілах? Які ваші прогнози на холодний період року, на зиму?
– Це комплекс факторів. У тому числі деяке затишшя у порівнянні до 2024-2023 року. Плюс суттєво зросла конкуренція на заході України. Була релокація в центр України, оскільки там вже кількість підприємств тільки збільшується за рахунок релокацій, і просто місцеві ринки вже не у змозі прийняти усіх підприємців і забезпечити їх можливістю доходу. Це елементарна конкуренція. У деяких підприємств тут залишилися постійні клієнти, до яких вони повертаються, робітники, які залишилися тут і готові працювати. Замовлення, які тут з’явилися. Будівельна сфера – це відновлення, це фортифікації. Тому вони сюди повертаються. Щодо прогнозу на зиму, вони не такі райдужні, тому що є ризик поновлення обстрілів енергетичної інфраструктури. Завдяки донорам, завдяки нашим комунальним службам, міській владі, ми відновили потенціал енергетичний частково, який дозволяє працювати, але росіяни також про це знають. Я думаю, що вони будують плани дуже недобрі для нас щодо обстрілів. Дай Боже, що цього не буде, але все ж таки я пропоную готуватися до гіршого сценарію. Дістати повербанки, зарядні станції, перевірити генератори, щоби воно все в робочому стані було і за потреби можна було дуже швидко відновлювати свою діяльність і продовжувати працювати.
– Якщо підсумувати, здається, що трошки ситуація покращилася?
– Бо вона довгий час була критичною. Зараз ви констатуєте, що стало краще.
– Але, знову ж таки, це завдяки в першу чергу самим підприємцям, які працюють, знаходять інструменти й очікують підтримки від держави.
– Олександре, дякую вам за розмову.
