До початку опалювального сезону залишилось трохи більше місяця. Тому вже зараз можна підбити попередні підсумки підготовки до нього.
На 1 вересня в українських підземних газосховищах (ПСГ) було накопичено 11,2 млрд кубометрів газу (6,6 млрд кубометрів, не враховуючи 4,6 млрд кубометрів активного газу, що виконує функцію буферного та не може бути відібраний з ПСГ). Зважаючи на те, що Міністерство енергетики затвердило план закачування до 1 листопада на рівні 13,2 млрд кубометрів, НАК «Нафтогаз України» має закачати за вересень і жовтень ще додатково 2 млрд кубометрів газу. Це цілком реальне завдання, бо український видобуток стабільно працює, а також є достатньо газу в Європі і ціна на нього постійно тримається на рівні 380–400 дол. за тисячу кубометрів.
Наразі потужності з імпорту газу до України завантажено лише на третину, що підтверджує наявність технічної можливості імпортувати додаткові обсяги газу. Але у серпні було імпортовано лише 652 млн кубометрів газу, що на 21,5% менше, ніж у липні. Тому зараз питання імпорту цілком залежить від наявності грошей у «Нафтогазу». Думаю, зменшення обсягів імпорту у серпні було пов’язано саме з відсутністю коштів.
«Нафтогаз» активно шукає додаткові фінансові ресурси. У серпні компанія оголосила про отримання кредиту від ЄБРР на 500 млн євро, а на додачу Норвегія виділяє ще майже 100 млн дол. Цих грошей достатньо для закупівлі 1,2 млрд кубометрів газу. Отже, «Нафтогазу» потрібно знайти кошти ще на 800 млн кубометрів, щоб повністю профінансувати необхідний імпорт у наступні два місяці.
Однак варто зазначити, що оголошений план створити запас у 13,2 млрд кубометрів виглядає доволі оптимістичним і ризикованим.
Минулий рік показав, що починати осіннє-зимовий період (ОЗП) із запасами у 12,8 млрд кубометрів газу було вкрай ризикованим і непродуманим кроком, який поставив країну на межу газового блекауту.
Тоді попереднє керівництво «Нафтогазу» майже не імпортувало газу влітку, бо намагалося довести, що може пройти зиму на газі виключно українського видобутку. Теоретично 12,8 млрд кубометрів мало би вистачити, але за умови відносно теплої зими та відсутності ударів по газовидобутку. Втім, у країні війна, тому готуватися потрібно було саме до сценарію ударів ворога і створювати під це додаткові запаси газу. На жаль, додаткових запасів газу у ПСГ не було, тому «Нафтогаз» був вимушений у лютому—квітні 2025 року екстрено імпортувати за значно вищими цінами майже 1 млрд кубометрів газу. За моїми розрахунками, переплата могла досягнути 250 млн дол. Крім того, Україна вийшла з минулого опалювального сезону з майже порожніми сховищами. Такого ніколи раніше не було, бо зазвичай у ПСГ залишалося 3 млрд кубометрів перехідних запасів газу, який і був резервом на випадок непередбачуваних ситуацій.
Тому цьогорічний план закачування 13,2 млрд кубометрів виглядає дуже ризикованим, а «Нафтогазу» варто продовжувати імпорт газу і під час осіннє-зимового періоду.
Уже зараз слід контрактувати як мінімум 1–1,5 млрд кубометрів газу для імпорту у лютому-березні 2026 року, на що потрібно створити запас грошових коштів у обсязі 600–900 млн дол.
Навіть створення запасів газу не гарантує спокійного проходження ОЗП. Досвід минулого сезону показав, що атаки ворога на ПСГ і газовидобуток можуть створити значні проблеми для України. Вже за останній місяць ворог атакував і пошкодив кілька об’єктів видобутку та газотранспортної системи (ГТС), включаючи станцію «Орлівка» на кордоні з Румунією. Саме через цей газогін Україна тестувала постачання газу з Південної Європи та навіть Азербайджану транзитом через Туреччину.
Варто лише сподіватися, що за цей рік підприємства теплокомуненерго (ТКЕ) та Оператор ГТС України (ОГТСУ) вжили необхідних заходів зі спорудження додаткових систем захисту від ударів ворожих БпЛА. Досвід «Укренерго» показав свою ефективність. На жаль, останні заяви Путіна можуть реалізуватись у посиленні ударів по українській енергетиці, включаючи газовидобуток — ПСГ і ГТС.
Окремо слід звернути увагу на стан ринку газу та існуюче регулювання. На жаль, борги населення за газ, тепло та гарячу воду продовжують зростати. Станом на другий квартал 2025 року борги за газ збільшилися до 32,3 млрд грн, а за тепло та гарячу воду — до 32,2 млрд. Загальні ж борги підприємств ТКЕ за газ перед «Нафтогазом» перевищили 100 млрд грн. Це вимиває грошові кошти «Нафтогазу» та не дає йому можливості фінансувати імпорт за рахунок власних коштів.
Тарифи на тепло та гарячу воду давно не покривають реальної вартості газу, але уряд запровадив мораторій на підвищення тарифів. Формально Кабінет міністрів мав би компенсувати (з бюджету) «Нафтогазу» цю різницю у тарифах, але наразі цього не відбулося. Доволі кволо просувається через ВРУ і законопроєкт №13439-3, що має на меті компенсувати «Нафтогазу» 44,7 млрд грн різниці в тарифах для ТКЕ.
Крім того, згідно з урядовою постановою «Нафтогаз» зобов’язаний продавати газ за регульованими цінами не тільки населенню та ТКЕ, але ще і облгазам та енергетикам. Останнім «Нафтогаз» має продавати газ по 14–18 грн за кубометр, тоді як сам імпортує його по 22–24 грн. При цьому енергетики далі продають вироблену електрику за ринковими цінами (нагадаю про недавно підвищені прайс-кепи). Це не має жодного економічного сенсу, просто генерує збитки для державного «Нафтогазу» та надприбутки для переважно приватних енергетиків. Газова генерація має на ринкових умовах купувати газ і конкурувати з іншими джерелами електрики. Цілком можливо, що якби газова генерація купувала газ за ринковими цінами, то у деякі години набагато дешевше було б просто імпортувати електрику, ніж спалювати для її генерації газ. А це сотні мільйонів кубометрів газу.
Вочевидь, ринок газу потребує змін і зниження рівня державного втручання та регулювання. Це все вже працювало в 2016–2018 роках, тому потрібно просто скористатися існуючим досвідом.
Тож до чого готуватися українцям на порозі опалювального сезону?
По-перше, у України дійсно є всі можливості створити до 1 листопада запас газу на рівні 13,2 млрд кубометрів. Питання лише в наявності у «Нафтогазу» коштів для імпорту необхідних обсягів.
По-друге, запас на рівні 13,2 млрд кубометрів може бути недостатнім, зважаючи на зростання ризиків атак росіян по газовидобутку та інфраструктурі ГТС. Тому «Нафтогазу» варто продовжувати імпорт газу і під час ОЗП. Уже зараз треба контрактувати як мінімум 1–1,5 млрд кубометрів газу для імпорту у лютому-березні 2026 року, для чого потрібно створити запас коштів у обсязі 600–900 млн дол.
По-третє, як показав досвід минулого опалювального сезону, український видобуток украй вразливий до атак ворога. Залишається лише сподіватися, що видобувні підприємства та ОГТСУ за цей рік побудували додаткові системи захисту. Досвід «Укренерго» довів свою ефективність як мінімум проти атак БпЛА. Звісно, що захист від ракет має забезпечити ППО ЗСУ.
По-четверте, уряд повинен звернути увагу на стан розрахунків із «Нафтогазом» за газ як населення, так і підприємств ТКЕ. Також потрібно переглянути постанову про покладання спеціальних обов’язків (ПСО) на «Нафтогаз», згідно з якою він зобов’язаний продавати газ підприємствам ТКЕ, облгазам та енергетикам. Зараз ціна в ПСО нижча за ціну імпорту, що робить такі операції збитковими. Тому постає запитання, як за такої системи «Нафтогаз» зможе повернути кредити, які він отримав на закупівлю газу цього року, якщо він змушений продавати газ у збиток. Бо це створює ризики для закупівлі газу на опалювальний сезон 2026/2027.
