Це не фраза з кіносценарію. Це реальність двох українських парамедикинь, яка лягла в основу нового документального фільму.
12 серпня в київському кінотеатрі «Жовтень» відбувся допрем’єрний показ стрічки «Куба та Аляска» — фільму про війну, знятого без сценарію, постановок і прикрас. Його режисер — військовослужбовець і документаліст Єгор Трояновський — пропонує глядачеві поглянути на війну через об’єктив натільних камер та камери GoPro, які тримають в руках самі героїні.
У центрі сюжету — дві подруги та бойові посестри, парамедикині Юлія «Куба» Сідорова та Олександра «Аляска» Лисицька. Вони не акторки, не вигадані персонажі. Вони — реальні жінки, які рятують поранених на фронті, часто ризикуючи власним життям.
Фільм не намагається романтизувати війну. Навпаки — це вогнепальна правда, укладена в 80 хвилин живого документального матеріалу. Глядач бачить події зсередини: натільні камери, телефонні відео, кружечки в Telegram — усе це створює ефект присутності, у якому стерта межа між глядачем і фронтом.
Режисер Трояновський познайомився з героїнями, працюючи військовим журналістом. Каже, що не шукав фільм про війну — шукав історії. І знайшов її в «Кубі» й «Алясці». Їхня харизма, дружба і сила вразили настільки, що за ними захотілося слідувати. Саме так і народився задум стрічки.
На бойові виїзди операторів не брали — надто небезпечно. Тож відео з передової в стрічці — це записи, зроблені самими героїнями. Натомість сцени з мирного життя, творчості та побуту — вже робота професійної знімальної групи.
Трояновський створив фільм на контрастах: життя і смерть, гумор і трагізм, втрати й відновлення. Це фільм про війну, але також — про дружбу, мистецтво, людяність і силу, яка тримає навіть у найтемніші моменти.
Це не лише фільм про війну. Ця кінострічка насамперед про дружбу, яка тримає сильніше за броню. Про взаємну підтримку, коли навколо падають снаряди. Про гумор, що проривається навіть у найтемніші моменти. Про жіночу силу — без пафосу, без глянцю.
Одна з центральних ліній фільму — поранення «Аляски». Воно розлучає подруг: Юля залишається на фронті, Олександра проходить тривале відновлення. Початковий задум режисера — знімати їх разом на фронті й у тилу — провалюється. Але саме ця непередбачуваність і робить фільм настільки чесним і живим.
На бойові виїзди операторів не беруть — надто небезпечно. Тож відео з передової в стрічці — це записи, зроблені самими героїнями. Натомість сцени з мирного життя, творчості та побуту — вже робота професійної знімальної групи.
Трояновський створив фільм на контрастах: життя і смерть, гумор і трагізм, втрати й відновлення. Це фільм про війну, але також — про дружбу, мистецтво, людяність і силу, яка тримає навіть у найтемніші моменти.
«Куба та Аляска» — це копродукція України, Франції та Бельгії. Стрічка вже здобула Приз журі та Приз глядацьких симпатій на Brussels International Film Festival (BRIFF).
Монтаж фільму заслуговує окремої уваги — зібрана з різних форматів зйомки, стрічка все ж виглядає кінематографічно, водночас зберігаючи нерв живого документального кадру. Це монтаж, що не просто поєднує матеріал — він передає сюрреалізм сучасного життя на війні, де цивільне і мілітарне сплітаються в одне.
Для Юлії «Куби» цей фільм — не лише про службу. Це спосіб зберегти пам’ять про нареченого, який загинув на війні.
«Я не переглядала ті відео. Хотілося, щоб все було справжнє. Це дуже особисте. Але це правда, яку варто побачити», — каже вона.
Після допрем’єри глядачі не стримували сліз. Багато хто називає фільм «обов’язковим до перегляду». І це не гіпербола.
«Це не просто фільм. Це — правда про війну, про страх, про любов», — каже одна з глядачок. — Дивіться його. Проживіть цю емоцію. Не відвертайтесь. І донатьте. Це найменше, що ми можемо зробити, бо найбільше роблять вони — «Куба» і «Аляска».
Сьогодні — 14 серпня — стрічка виходить у Всеукраїнський прокат.
Більше про прем’єру читайте у матеріалі «Вечірнього Києва»
Сніжана БОЖОК, фото Олексія САМСОНОВА «Вечірній Київ»
