На кожному континенті є міста-привиди. Цей термін використовують для багатьох населених пунктів, які покинули мешканці через проблеми з ресурсами, стихійні лиха, війну чи ядерні катастрофи.
Ці покинуті міста часто залишалися недоторканими – із забутими дитячими іграшками в будинках чи їжею в коморах. Такі нагадування про поспішно покинуте життя подекуди приваблюють туристів та кіноматографістів.
Наприклад, популярність мають зруйновані виверженням вулкана Помпеї в Італії та Чорнобиль і Прип'ять в Україні.
У Книзі рекордів Гіннеса розповіли про менш відомі міста-привиди із незвичайною та подекуди трагічною історією.
Місто Боді в американському штаті Каліфорнія заснували в 1859 році після того, як поблизу знайшли прибуткову жилу корисних копалин. Спершу поселення було невеликим шахтарським табором, доки неподалік не знайшли золото у 1877 році.
Відтоді тисячі шахтарів, робітників заводів та шукачів пригод приїздили в Боді в пошуках кращого життя або швидкого заробітку. На піку розвитку в місті проживало від семи до восьми тисяч мешканців. У населеному пункті спорудили понад дві тисячі будівель.
Зокрема там були характерні для міст Дикого Заходу "будинки з поганою репутацією" – десятки салунів (барів – ред.), квартал червоних ліхтарів, банк, профспілка та міська в’язниця. У Боді навіть був китайський квартал та даоський храм, які звели тамтешні мешканці з Китаю.
Уже в 1881 році викопні багатства району вичерпалися, тому шахтарі змінювали місце проживання на більш прибуткові. Попри невеликі сплески золотої лихоманки пізніше, більшість мешканців або виїхала, або залишилася в місті, яке стало більш придатним для сімейного життя.
До 1910 року населення міста скоротилося до менше ніж 700 людей, а в наступному десятилітті – до 128 мешканців. У часи Другої світової війни федеральна влада припинила видобуток корисних копалин, тому місто фактично спорожніло.
У друкованих виданнях саме щодо Боді вперше використали термін міста-привида Дикого Заходу. Наразі місто популярне серед туристів. У населеному пункті лишилося близько 200 будівель часів золотої лихоманки.
На острові Малокаї на Гаваях розташоване місто-привид Калаупапа, куди з 1865 по 1969 рік насильно виселяли людей, інфікованих хворобою Гансена (проказою).
Уперше гавайці дізналися про захворювання через європейських моряків на початку XIX століття. До середини наступного століття хвороба набула значного поширення.
Попри невисоку заразність хвороби Гансена, значна частина корінного населення острова постраждала через неї, оскільки мала слабкий природний імунітет.
У 1865 році ухвалили закон, який запровадив обов’язковий карантин для всіх корінних гавайців, в яких виявили захворювання. Пацієнтів відправляли до віддаленого острова, дістатися до якого можна було лише човном.
Уряд США реєстрував інфікованих як "ув’язнених" та лікував у поганих умовах. Перші вигнанці прибули в місто в січні 1866 році – і їм довічно заборонили покидати острів.
Відселені ганці повставали проти правил. У 1893 році спроба групи корінного населення чинити опір депортації переросла у збройне повстання, яке закінчилося після залучення армії.
На острові одночасно проживало понад 800 дорослих та дітей, які з часом створили громаду та долучилися до керування поселенням, а також будівництва лікарень, шкіл та церков.
Зрештою розробка ліків, зокрема створення антибіотиків, уповільнили прогресування хвороби Гансена. Тому на Гаваях скасували закон про вигнання інфікованих.
Через тісний зв’язок із поселенням на острові досі живуть шестеро жителів.
Селище Піраміда розташоване на 78,4 градуса північної широти на норвезькомму архіпелазі Шпіцберген. Населений пункт – старе радянське поселення шахтарів, яке застигло в часі.
У 1910 році на острові знайшли запаси вугілля, тому там заснували селища, яке назвали на честь пірамідальної гори поблизу. У 1927 році шведи продали шахту "Піраміда" радянській гірничовидобувній компанії "Російський Грумант", якій і досі належить місто.
Радянська влада намагалася зробити з міста, над яким височів пам’ятник Володимиру Леніну, престижний проєкт – зразкове поселення на території західної країни. Тоді значну частину населення Піраміди складали українці.
Однак після розпаду СРСР утримання шахти стало дорожчим, ніж отримані завдяки їй прибутки. Крім того, у 1996 році на острові розбився літак. Трагедія забрала життя 141 людини – значної частини населення громади.
Більшість мешканців покинули Піраміду щойно отримали таку можливість. Шахту офіційно закрили у березні 1998 року. Того ж року з поселення виїхав останній мешканець.
Нагадаємо, у США соняшник українського емігранта визнали найвищим у світі.
