Останнім часом рівень уваги у суспільстві до процесів деколонізації в Києві трохи знизився і можна було б зробити висновок, що в столиці нарешті завершено процеси декомунізації та деколонізації. Тим паче, що суттєву частину доволі тригерних об’єктів за ці 3 роки було демонтовано, а найбільші вулиці з такими назвами - перейменовано.
Проте, це зовсім не так. Що ще найбільш виразного лишилося в Києві? Чому воно досі є та що з цим робити? Сьогодні тут буде невеличка деколонізаційна екскурсія нашою столицею.
У Києві досі не демонтовано близько 120 об'єктів, які підлягають знесенню згідно з рішеннями Київради. Всього Київрада ухвалила чотири окремі рішення щодо демонтажу таких об’єктів. Однак станом на сьогодні виконано лише трохи більше як половина передбачених цими рішеннями заходів. Частина об’єктів, які мали бути ліквідовані у визначені строки, продовжують стояти в різних районах міста, порушуючи всі терміни виконання норм закону про деколонізацію.
У 2023–2024 роках Київрада ухвалила низку рішень (№ 6880/6921, № 7565/7606, № 1653/9619, № 195/10003), затвердивши переліки об’єктів, які підлягають усуненню або деколонізації. Йшлося про радянські пам’ятники, меморіальні дошки, барельєфи, серпи й молоти на будівлях, радянські написи тощо.
Станом на вересень 2025 року багато з цих об’єктів досі стоять у публічному просторі.
Повний список можна подивитися тут.
Однією з головних проблем є те, що чіткі терміни виконання демонтажу цих об’єктів не встановлено, що дозволяє чиновникам усунутися від процесу та надавати громадськості чисельні різноманітні відписки про те, чому цей процес в Києві зараз майже застряг на місці.
Однією з головних проблем є потужний спротив захисників культу Булгакова.
На мою суб'єктивну думку, це один з головних імперських символів нашої країни. Десь на рівні з пушкінським культом Одеси.
У місті досі діє музей, стоїть пам’ятник і меморіальна дошка Булгакову, хоча вже півтора року існує рішення Інституту національної пам’яті, що його постать символізує російську імперську політику.
У двох арках Київради досі красуються серпи та молоти, а на будинках навпроти не прибрали зірку на шпилі та серпи з молотами на воротах.
Що ще найбільш важливого досі лишається?
На мосту Патона серп і молот на колонах.
37 зображень "будьоновців" прикрашають будівлю Центрального будинку офіцерів ЗСУ.
Серпи з молотами і радянські зірки досі на фасаді НМУ ім. Богомольця.
Серпи та молоти на Рейтарській.
Танк на Берестейському проспекті.
Постамент від пам’ятника Леніну - тут досі є великий напис ЛЕНІН та цитата про нібито єдність російського та українського народів на Бесарабці.
Постамент від пам’ятника Щорсу на бульварі Тараса Шевченка.
Пам’ятники Глінці та Ахматовій біля Верховної Ради України.
Низка інших об’єктів. Наприклад, Національна музична академія імені Чайковського, яка стоїть в центрі столиці. Від процесу її перейменування міська влада відмежувалась, бо заклад підпорядковується Мінкульту - так, наче Академія стоїть в якомусь іншому Києві з паралельної реальності.
Як бачимо, процес ще дуже далекий від завершення.
Щодо вулиць ситуація трохи краща, але кілька десятків одіозних назв досі лишаються.
Наприклад: вулиці Волго-Донська, Софії Ковалевської, Сулеймана Стальського, Суворова, Муромська; проспект Маршала Рокосовського; бульвар Володимира Висоцького; величезна вулиця Анни Ахматової тощо.
Що ж треба зробити, аби довести процеси декомунізації та деколонізації до логічного завершення?
1. Втілити вже ухвалені рішення Київради.
2. Невідкладно винести на голосування вулиці, які досі не перейменовані.
3. Створити громадську дорадчу групу, яка контролюватиме весь процес.
Я впевнений, що за рік усі ці питання можна нарешті вирішити. І тоді вже головним завданням буде наповнення столиці меморіальними об’єктами на честь низки видатних українців, яким досі ці пам’ятники не встановлено.
У столиці досі немає пам'ятників Симону Петлюрі, Валер’яну Підмогильному, Георгію Нарбуту, Євгену Коновальцю, Івану Мазепі, Євгену Маланюку, Павлу Скоропадському, Василю Кричевському, Агатангелу Кримському та багатьом іншим важливим діячам, що творили саме українську історію.
