Цьогорічне літо щедре на дощі – рясні зливи часом можуть утворити цілі калюжні моря під будинками та на дорогах. Дітлахам важко не скористатися шансом похлюпатися у брудній воді.

Водночас батьки дивляться на такі речі з обережністю, бо ж у голові відразу виникає мільйон "а що якщо". І тут точно не про брудний одяг, який часто просто доводиться викидати після таких забав.

Як батькам визначити, чи гідна (читайте "безпечна") калюжа для дитячих ігор, а також чому така забава може бути навіть ефективнішою за деякі розвивальні вправи, "УП. Життя" поговорила з педіатринею Катериною Погорєловою та психологинею Ілоною Герман.

Хлюпатися у калюжах – можна! Проте є "але"

Гуляти на свіжому повітрі – перше, що радять педіатри батькам, які турбуються про здоров’я своїх малюків. Гуляти у калюжах – неймовірно захоплива частина таких рекомендацій. Це корисно для підтримання імунітету і не збільшує ризик захворювань. Лікарка Катерина Погорєлова пояснює, що про це йдеться у рекомендаціях ВООЗ та Європейської академії педіатрії, тож бавитися в калюжах безпечно. Звісно, є умови:

"Температура повітря повинна бути вищою +20°C, також не має бути сильного вітру чи зливи. Калюжа може вважатись безпечною, коли вона утворилась після дощу на чистій поверхні (асфальт, бруківка) і не має стоку від каналізації чи брудних дворів".

Педіатриня зазначає, що дитина має бути здоровою, без висипів, подряпин або відкритих ран на шкірі. Також чудово, якщо є можливість переодягнути дитину у сухий одяг одразу після гри. Водонепроникні чоботи та прогумовані штанці знижують ризик переохолодження та контакту шкіри з водою. Це, каже Катерина Погорєлова, оптимальний варіант для дощових прогулянок.

Лікарка пояснює, що тривожним батькам не варто боятися калюж, адже якщо дотримуватись правил, то нічого поганого не трапиться:

"Калюжі самі по собі не провокують застуду. ГРВІ викликаються вірусами, а не мокрими ногами. Ігри на вулиці підтримують імунітет, емоційний стан і сенсорний розвиток дитини. Заборона на природні ігри створює зайвий стрес і позбавляє дитину важливого досвіду".

Зі слів Катерини Погорєлової, сучасні підходи до виховання дітей та рекомендації міжнародних організацій підкреслюють, що діти повинні проводити час на свіжому повітрі у будь-яку погоду, якщо немає екстремальних умов, а тому калюжі – це не небезпека, а природна частина дитинства.

"Наше завдання – не забороняти, а створювати безпечні умови: слідкувати за місцем гри, погодою, одягом, і після прогулянки подбати про гігієну та сухі речі. Коли ми дозволяємо дітям досліджувати світ, стрибати по калюжах і відчувати радість від дощу, ми допомагаємо їм не тільки розвиватися фізично, а й формуємо здорове ставлення до активності й природи. Тож калюжі не варто боятися. Варто просто підходити до них з розумом і теплим рушником напоготові", – каже вона.

Коли грати у калюжах не варто?

Зі слів Катерини Погорєлової, не бажано бавитись у калюжах при температурі нижче +18°C або сильному вітрі, бо мокрий одяг швидко охолоджує тіло. Також вона попереджає про небезпеку глибоких калюж на ґрунтових дорогах, де стоїть вода:

"Європейська асоціація педіатрів зазначає, що довготривалі калюжі (які стоять тиждень і більше) небезпечні і на асфальті, і на ґрунті. У них розмножуються бактерії, личинки комарів та можуть бути домішки бруду чи стічних вод, можуть розмножуватися кишкові бактерії та паразити. Не варто наражати на небезпеку дитину, коли це калюжі, які утворилися біля стічних каналізацій, смітників, проїжджої частини, де є ризик забруднення води".

Також лікарка застерігає від бродіння у калюжах після тривалих злив, коли вода може бути змішаною зі стічними потоками.

Особливо уважними педіатриня радить бути з ранками, подряпинами на дитячій шкірі:

"Діти з дрібними ранами, подряпинами, укусами комах (навіть непомітними) мають вищий ризик інфекцій при контакті зі стоячою водою. У таких випадках краще утриматися від ігор у калюжах".

Зі слів лікарки, не варто ходити босоніж по калюжах у будь-якому середовищі, навіть на асфальті.

"Через мікротріщини на стопах зростає ризик бактеріальних і грибкових інфекцій", – зазначає вона.

Після кожного "відвідування" калюж Катерина Погорєлова радить звернути увагу на гігієнічні процедури.

"Обов’язково мийте руки і ноги з милом. Це важливо для профілактики кишкових інфекцій і шкірних запалень. Змінюйте мокрий одяг на сухий одразу після повернення додому. За потреби – дайте дитині теплий напій і перевірте, щоб вона не замерзла".

"Калюжа може бути ефективнішою за купу різних розвивальних вправ"

Психологиня Ілона Герман розповідає, що калюжі – це природна безкоштовна повноцінна гра для розвитку дитини, яка створює унікальні можливості для розвитку самостійності, сенсорного сприйняття, вміння контролювати емоції та побудови довіри до світу.

"Калюжі – середовище динамічне, бо створює бризки, має величину, глибину. Воно безпечне при належному контролі дорослих, але й провокативне – наче заманює в гру взаємодією, бо ж дитині цікаво спостерігати, що там відбувається, експериментувати, робити помилки – впасти, піднятися", – пояснює фахівчиня.

Гра з водою – класний антистресовий інструмент, бо можна ритмічно стрибати, плескати по воді, спостерігати за її коливаннями – все це заспокоює нервову систему, знижує рівень гормону стресу та активує дофамінову систему.

"Дитина в цей момент може відчувати контроль, як вона може впливати на воду. І це – базове проживання сили, яке потім переноситься і в поведінку: "я можу", "мене сприймають", "я володію", "світ реагує". Занурив чобіток – вода піднялась, чи відбулись бризки. Дитина все відслідковує", – зазначає Ілона Герман.

Фахівчиня каже, що стрибання по калюжах активізує одразу кілька сенсорних систем:

"Через це покращується увага, координація рухів, краще дозріває мозок, і пізніше завдяки цьому діти вчаться планувати, гальмувати імпульси, контролювати емоції.

Це і невеликий соціальний комунікативний майданчик гри разом, адже навіть не знайомі між собою діти можуть навколо калюжі об’єднатися, домовлятися, змагатися, вигадувати свої правила чи закони, що розвиває навички соціальної взаємодії. У середовищі гри діти найкраще розвиваються, тож часом одна калюжа може бути ефективнішою за купу різних розвивальних вправ чи ігор, ще й безкоштовна", – пояснює Ілона Герман. Під час гри в калюжі дитина може пробувати помилятися (впав – встав), передбачати наслідки (сильно стрибну – це попаде мені в лице, неприємно, значить треба цього уникнути, і наступного разу дитина стрибне трошки легше). Також вона вчиться адаптувати свою поведінку – стрибнути якось під іншим кутом, аби уникнути бруду, ризикувати, справлятися з реакцією дорослих, що дуже важливо для подальшого життя дитини. Це також виховує психологічну стійкість.

Як не робити з калюжі стрес для усіх

Психологиня розповідає, що якщо батьки готові сприймати калюжу як простір для розвитку дитини, все одно мають бути певні правила.

"Корисним буде не карати дитину за стрибання по калюжах, а навпаки – заохочувати, але на ваших умовах: запастися водонепроникним одягом, гумовими чобітками. Треба пояснювати дитині межі – де безпечно, де слизько, як себе вести. Проговорити, що дитина може впасти і може бути боляче. Якщо ви можете самі долучитися до такої гри, то це підтримає ваш емоційний стан, підніме настрій, а ще зміцниться зв’язок із дитиною, зникне напруга, і ви зможете разом весело провести час".

Фахівчиня каже, коли дітям дозволяють все – це про відсутність рамок, що не дає дитині відчуття безпеки. Тому найкраще все проговорити: де можна, а де ні, час гуляння – тепла осінь, літо, або лише коли є певний одяг та взуття.

"Це умовний дозвіл на свободу, але без шкоди для здоров’я. Зазвичай ще треба домовлятися про завершення: сказати дитині про, наприклад, 10 хвилин стрибання по калюжах, щоби вона знала, що прийде час завершення. Головне – ці правила мають бути короткими, прогнозованими і повторюваними. Калюжа – це як маленька перемога для дитини над її страхами, і ви, мама, її опора, а не контролер", – пояснює Ілона Герман.

Усі правила, з якими батьки дозволяють дитині бавитися у калюжах, мають бути простими і позитивними для дитини: замість "не стрибай", "забруднишся" можете сказати, що дитина може стрибати по калюжах у чобітках і подалі від дороги.

"Використовуйте частіше слово "можна", а не лише "не можна" – це підтримує дитину, бо лише "не можна" не дає альтернативи, і вона тоді не розуміє: це не можна, а що ж тоді можна? Якщо дитина трохи старша, можете обговорити правила з нею. І так вона вчиться думати, не лише виконувати, а це вже про розвиток відповідальності, вміння робити вибір", – зазначає фахівчиня.

Якщо межі таки порушені, Ілона Герман радить спробувати реагувати спокійно, але послідовно.

"Наприклад: я бачу, тобі весело, але ми домовлялися не стрибати без чобіт. Наступного разу ми підготуємося. Забудьте фразу "ще раз так зробиш – більше ніколи не…", це лякає, а не навчає. Можете використовувати модель "пауза – пояснення – перевірка розуміння". Пауза – заспокойтесь самі з допомогою технік дихання чи інших. Пояснення – наприклад, я хвилююсь, коли ти вибігаєш на дорогу. Третє, перевірка: що ми домовились робити, коли бачимо калюжу біля машини? Головне – робити це з теплом, а не у наказовому тоні для дитини", – пояснює вона.

Проте якщо мама дозволяє дитині стрибати по калюжах, але сама дуже напружена, дратується, все це невербально демонструє – ойкає, морщиться, зітхає важко, – дитина теж може це відчувати. Фахівчиня каже, що діти зчитують емоційний стан дорослих, тому можуть подумати, що роблять щось не так, через що мама нервує.

"Тоді формується відчуття провини за радість – якщо мені весело, мама хвилюється, мабуть, радіти – це небезпечно. Якщо постійно щось дозволяти, але бути напруженим, скованим всередині, дитина може придушувати спонтанність, шукати схвалення, відчувати напругу, коли їй добре. Буде відчуття роздвоєння: і наче дозволили, але наче і ні, і це створює внутрішню плутанину, дитина не знає, що справді можна, кому довіряти, і може наслідувати тривожний стиль реагування згодом", – каже психологиня.

Ілона Герман ділиться, що насправді стрибання по калюжах може бути найяскравішим щасливим спогадом дитинства:

"Це може стати вашим ресурсом у цей важкий час. Можете гортати фото, відео і згадувати разом, як було весело, цікаво в цей момент, і зануритись в цей стан. Тому часом одна калюжа може навчити більше, ніж купа занять: дитина радіє, пізнає, росте, досліджує світ. А мама поруч вчиться бути просто мамою – без контролю, а з підтримкою. Погляньте на калюжу як на маленький майданчик для розвитку вашої дитини, ресурсних спогадів, які можна віднайти у потрібний момент. І насолоджуйтеся грою у калюжах!".