“Динамо” провело жахливий поєдинок проти “Пафоса”. Кіпріоти обійшли нас у майже всіх ключових компонентах гри, закономірно тріумфували, тож тут немає жодного сенсу якось виправдовуватися. Звичайно, траплялися завчені думки про перельоти-переїзди, важкі кліматичні умови, зрештою, ніхто не скасував фактор війни, та насправді це навіть ницо — шукати аргументи там, де простежується настільки разюча різниця. Таке враження, що знову відбулася зустріч з “Хамруном”, правда, у якості мальтійців якраз виступили ми.

Як би ж “Пафос” хоча б на папері виглядав якимось непідʼємним суперником, — як от “Полісся” проти “Фіорентини”, — це ще б спрацювало. З іншого боку, завжди можна апелювати тим, що майже кожен футбол на підйомі і всі навчилися грати.

На післяматчевій пресконференції Олександр Шовковський проговорив давню проблему: “Нам потрібно посилювати всі ланки. Щоб грати на найвищому рівні, потрібно дуже відчутно посилюватися. Тому що ми поступаємося як індивідуально, так і в командних діях. І це сьогодні було видно”.

Вболівальники ледь не благають, щоб менеджмент “біло-синіх” нарешті привіз якісного центрального захисника. Є питання по адекватній альтернативі Владиславу Ванату, не завадило б урізноманітнити й правий фланг нападу, де Андрій Ярмоленко не витягує всі 90 хвилин. Назар Волошин — дуже нестабільний, а Анхеля Торреса ми бачили хіба що на презентації та трибунах.

А ще СаШо, як колишній воротар, повинен замислитися над кандидатурою Руслана Нещерета та голкіперською ланкою загалом. Це ніби не очевидно, адже головний тренер є видатним професіоналом у амплуа, тож добре розбирається — якщо Руслан на місці, то, значить, відповідає потрібним стандартам. Чи логіка не така?

Ми переконані, що так продовжуватися не повинно. На загальну прикрість, Руслан не є красномовним прикладом упевненості, не зробив вдосталь, щоб відчувати — ця людина виручить у критичний епізод, коли все несеться шкереберть.

Колись вважалося, що воротар — половина команди. Тим не менш, вчорашнє побиття “Пафосом” взайве продемонструвало “сирість” хлопця — швидкий пропущений є наслідком не лише незлагодженості та паніки оборони, а й пожежних дій на останньому рубежі. Суперечливий вихід із “лінії”, метушня у карному майданчику, біганина, не направлена на те, щоб закрити собою якомога більшу площу воріт — ну, після такого хотілося позбутися зору та забути дорогу до офтальмолога.

Після того, як “Динамо” взимку продало Георгія Бущана до Саудівської Аравії, ми розглядали Нещерета, як потенційну нагоду для камбеку “Шахтаря” в Премʼєр-лізі. У цьому аспекті є недооцінка з нашого боку — все ж переважна більшість представників УПЛ мало атакує, воліє відсидітися позаду та свідомо віддає простір.

А от єврокубки — відмінне середовище, де ніхто панькатися не збирається. Бущан був у збірній, на Євро-2020, брав участь на міжнародній арені, міг відповісти за вчинки та слова; тут же немає з кого питати, оскільки останній гучний матч Руслан провів ще у 2021-му. Ага, із “Барселоною”.

Уявімо ситуацію, за якої Нещерет є залізобетонно надійним. Тоді б побоювання та спекуляції відпали — є повно випадків, коли другі номери десятиліттями сидять за спиною основного, екстракласного конкурента та підтримують тонус хіба на тренуваннях й інколи кубкових баталіях.

Зважаючи на те, що Руслан не вселяє спокій, ким оперує “Динамо”на випадок труднощів, як зараз? Є страхувальники, здатні прикрити спину? Деякі коментатори у соцмережах закликають СаШо, аби він посадив Нещерета у запас задля покарання. Оʼкей, що далі? Навіть не так — інколи травми, емоційний та фізичний спад. Як далі?

10 серпня Валентину Моргуну виповниться двадцять пʼять. У активі уродженця Полтави три скромні зустрічі — двічі вийшов у Кубку України 2024/25 (1:0 проти “Руха” та 4:1 з “Буковиною”). Ще одна поява сталася у регулярній першості — відстояв з “Колосом” (1:1); 30 тур УПЛ, доля національного золота вирішена, можна не хвилюватися, та все одно пропущений гол від Олексія Сидорова розчарував.

Так, ковалівці видали шикарний весняний відрізок (та і нині утримують чудовий темп), так, святковий настрій, викликаний третьою зіркою на емблемі, проте як це стосується Моргуна. Дали у розпорядження мізерний шанс сподобатися, але в епізоді з пробиттям провів круглого очима. Заради справедливості уточнимо, що були здійснені три сейви.

Денис Ігнатенко? Є героєм у юнацькій лізі УЄФА — памʼятаєте інтригуючу серію пенальті проти “Депортиво” Ла-Коруньї на початку лютого 2022-го? Нюанс полягає у тому, що це трапилося три з половиною сезони тому. Перформанс крутий, та цього критично мало, до того ж дорослий рівень так і не підкорений. Якщо Моргун відчув “на смак” бодай Премʼєр-лігу, то тут немає причин щось всерйоз обговорювати.

Треба розуміти, що “Динамо” скептично оцінює перспективи U-19. Склад розносить дивізіон, закидує по чотири-пʼять-шість мʼячів, отримує опір вкрай рідко, — “Шахтар” є чи не єдиним воїном в полі, — більшість клубів виставляє обойму заради “пташки”, щоб банально вписатися у регламент, закладений УАФ.

Прірва така гігантська, що той же Дмитро Кремчанін, із запасом найкращий виконавець під орудою Ігоря Костюка, не потрібен та в пошуках оренди — раніше не підійшов луганській “Зорі” та нібито переглядається “Олександрією”. От просто — відвантажив 24 постріли у 32 матчах, допоміг у юнацькій лізі УЄФА, а на ділі — суцільна біда.

То що вже тоді казати щодо Максима Роєнка, Артема Сьомки чи Вʼячеслава Суркіса? Ну, відповідь риторична.

“Біло-синім” не завадило б вдатися до активності на трансферному ринку. Правда, усі колективи “запаковані” в плані позиції, хтось — посередній, а комусь об’єктивно не вистачає скілів для того, щоб закріпитися в Києві та задовольнити запити публіки.

Дмитро Різник — найсильніший у наших широтах, він у жодному випадку не приміряє ворожі кольори. Якби ж нам доручили взяти новачка, ми б доклали всіх зусиль, щоб запросити Івана Пахолюка з “Колосу”. Молодий, прогресуючий, перевірений УПЛ, з амбіціями росту, у команді, чий президент, ймовірно, погодиться на конструктивний діалог. Доволі робочий варіант.

Водночас сумніваємося, що нас почують у кабінетах. “Динамо” неквапливе у прийнятті висновків, навряд чи бачить актуальну проблему, орієнтуватиметься на комплектацію більш кричущих амплуа.

Наостанок додамо, що все комплексно — не слід вішати собак винятково на одного футболіста, робити його цапом-відбувайлом та знищувати у пресі. Фіаско чинного чемпіона України — непоодиноке, системне та, на жаль, звичне.