Час, коли на українських полях достигають соняшники, вже 11 років поспіль нагадує про Іловайську битву, яку також називають трагедією.

«Іловайська битва — подія, що не лише ствердила подвиг наших Героїв — воїнів, а і зірвала маски з путінського режиму, підтвердивши той віковий факт, що московитам не можна вірити, з путінським режимом не можливо домовлятися. Цей невивчений урок нашої історії як ніколи актуальний сьогодні для світу, який все ще сподівається на перемовини та угоди з рф, метою якої є повне знищення України й українців.

Події серпня 2014 року, коли у влаштованому росіянами «коридорі смерті» були підступно розстріляні наші пасіонарії-добровольці, більшість яких з Майдану вирушила на фронт, слід особливо пам’ятати у контексті теперішньої фази війни», — поділився Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності.

Люди зупиняються на Михайлівській площі біля світлин. Вдивляються в обличчя незнайомих хлопців у військових строях, відчуваючи їх рідними й близькими. Ці унікальні світлини, зроблені у період боїв за Іловайськ у серпні 2014 року — однієї із найтрагічніших подій у нашій боротьбі з росією, — про українську молодь, добровольців, про покоління, що кров’ю платить за суверенітет, свободу та існування української держави.

Виставлені пів сотні світлин — це лише фото, які робили ризикуючи життям українські фотокори. Вони фільмували історію, а також воєнні злочини росіян, на знимках — факти про битву за Іловайськ із 10 серпня до «зеленого коридору смерті» 29 серпня 2014 року.

Тоді фотографам, які вже стали легендарними, Максу Левіну, Максиму Дондюку, Олександру Глядєлову та Маркіяну Лисейку пощастило прорватися «зеленим» коридором смерті.

Вони зафіксували й донесли до світу фотофакти російсько-української війни.

Максим Левін загинув під час повномасштабного вторгнення на окупованій Київщині навесні 2022 року, фіксуючи злочини росіян на Київщині.

А влітку 2024-го його колега, Іван Любиш-Кирдей, отримав страшні поранення під час атаки окупантів на мирне місто Краматорськ, де працював, як воєнний кореспондент Reuters.

«Чекає бій. Все інше буде… після.Життя триває. Точиться війна», — згадуються біля світлин з Іловайська, рядки Анатолія Лупиноса, дисидента, одного із засновників УНА.

«На цих світлинах — обличчя, історії, життя, обірвані війною. Кожен і кожна з них не просто воїн чи воїтелька, вони — батьки й матері, сини й доньки, друзі, побратими й посестри.

Пам’ять про Іловайськ говорить не лише про біль, а й про відповідальність. І я як представник міської влади робитиму все від себе залежне, щоби підтримувати родини загиблих. А разом ми маємо робити все можливе для нашої спільної Перемоги!» — зазначив Станіслав Риженков, Уповноважений Київської міської ради з прав ветеранів війни.

Мами, чиї сини склали голови в Іловайській битві, прийшли на відкриття виставки у футболках, на яких були фото загиблих захисників.

«Їхній чин — відвага, мужність та доблесть. Вступивши в бій, вони створили Націю! Вважаю, що Іловайська битва стала розвідкою боєм у нашій сучасній війні за незалежність», — так сказала місце битви, яку часто називають й Іловайською трагедією, Наталія Харченко, голова ГО «Незламні матері України», мати загиблого військового Євгена Харченка.

Музеї Революції Гідності нагадали, що з 2019 року вулична фотовиставка, розміщується біля скверу імені Небесної сотні на Михайлівській площі. Ідея виставки належить ГО «ВПО УБД «Сармат», під кураторством Ігоря «Брокера» Гевко — учасника Революції Гідності та російсько-української війни, координатора Іловайського братерства, добровольця батальйону «Донбас».

Він був одним з тих, що вийшли із «зеленого коридору». Але з 14 листопада 2024 року військовослужбовець Ігор Гевко вважається зниклим безвісти. Боєць воював на Донецькому напрямку.

Виставка триватиме до 28 вересня 2025 року.

Важливо пам’ятати, що 29 серпня — День пам’яті захисників України. Його відзначають з 2019 року на підтримку ініціативи громадськості та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців та учасників добровольчих формувань, що загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їхнього героїзму, зміцнення патріотичного духу в суспільстві.

Символом цієї пам’ятної дати є квітка соняшника.

«У київському ботсаду облаштували куточок Криму до Дня корінних народів».

Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»