Назви тварин в українській мові часто мають глибоке коріння, пов’язане з їхніми особливостями або історією. Саме так і сталося з білкою, яка має не одну, а кілька назв, що відображають різні аспекти її природи.
Слово «білка» загальновживане і правильне в українській мові. Його етимологія сягає праслов’янської мови, де слово bělъka було утворене від bělъ — «білий». Воно, ймовірно, спочатку позначало «ту, що має світле хутро». У давніх текстах «білкою» чи «білицею» могли називати не лише саму тварину, а й її цінне, світле хутро, яке використовували для пошиття одягу. Це свідчить про те, що первісна назва була пов’язана не стільки з кольором тварини, скільки з високою цінністю її хутра.
Своєю чергою слово «вивірка» є давньою, архаїчною назвою, яка збереглася в деяких регіонах України. Її походження пов’язане з праіндоєвропейським коренем wer- («крутитися, вертітися»), що ідеально описує поведінку цієї спритної тваринки. Таким чином, «вивірка» означає «та, що крутиться» або «та, що метушиться». Ця назва споріднена з назвами білки в інших слов’янських мовах, як-от польська (wiewiórka), чеська (veverka) та словацька (veverica).
Етимологічний словник української мови вказує, що «білка» витіснила «вивірку» на Наддніпрянщині ще в XIV столітті. Однак у багатьох словниках, включно зі словником Бориса Грінченка 1907 року, «білка» та «вивірка» подаються як синоніми. Це підтверджує, що обидва слова є частиною української мовної спадщини.
Білка чи вивірка / Джерело: BioChem
Білки — це не просто милі звірята, яких ми годуємо горішками в парках. За їхньою жвавою поведінкою та пухнастим виглядом ховається цілий світ унікальних адаптацій і звичок. Це справжні винахідники й відважні мандрівники, що вражають своєю спритністю. Ми зібрали 20 найцікавіших фактів про цих пухнастих господинь лісу.
Всесвітні мандрівниці, крім… Білки широко поширені по всьому світу, окрім Антарктиди та Австралії.
Двічі на рік. Вони линяють двічі на рік, але їхній хвіст, який є їхньою гордістю, оновлює свою шерсть удвічі рідше.
Мова хвоста. Ці звірята спілкуються одне з одним за допомогою рухів свого хвоста.
Приземлення з висоти. Білка може без наслідків приземлитися з висоти до 30 метрів, використовуючи свій хвіст як парашут.
Відважні плавці. Білки вміють чудово плавати, але водночас тримають хвіст над водою. Якщо він намокне, мокра шерсть може потягнути їх на дно.
Життя в неволі. У неволі білки живуть довше, ніж на волі, але водночас не розмножуються і не піддаються прирученню.
Чудо-вусики. Вібриси — чутливі вусики — розташовані не лише на мордочці, а й на передніх лапках, допомагаючи білці орієнтуватися.
Пухнастий важкоатлет. Навіть дуже вгодована доросла білка рідко важить більше одного кілограма.
Найближчі родичі. Найближчими родичами білок вважаються бурундуки.
Величезні запаси. Щоб пережити зиму, білці потрібно запасти близько трьох тисяч горіхів.
Рекорд дня. За один день вона може зібрати горішки з сотні соснових шишок.
Неймовірний апетит. За тиждень білка з’їдає кількість їжі, яка дорівнює масі її власного тіла.
Ощадливість. За зиму вона використовує не більше третини своїх запасів, що свідчить про її ощадливість.
Не лише горіхи. Крім рослинної їжі, білки не проти поласувати пташиними яйцями і навіть можуть нападати на молодих зайчат.
Забудькуватість на користь. Білки часто забувають місця своїх схованок, що допомагає поширювати лісові рослини.
Заборонена їжа. Пам’ятайте, що арахіс давати білкам категорично не можна, оскільки їхній організм його не засвоює.
Грошова одиниця. У давнину білячі шкурки у багатьох народів використовувалися як еквівалент грошової валюти.
Російські війська продовжують обстрілювати Херсон / © Getty Images
У США вбили українську біженку Ірину Заруцьку / © ТСН.ua
Якщо ви геній, знайдіть 5 захованих книг за 10 секунд
Лілі Коллінз / © Instagram Лілі Коллінз
