Гарний тур вийшов, видовищний. Не обійшлося без сенсацій, один із матчів за видовищністю затьмарив усі топ-ліги – і навіть у багатьох випадках із тих, де все закінчилося перемогою фаворита, інтрига трималася до останніх хвилин. "Чемпіон" підсумовує враження від ігрового тижня.
Домашній матч динамівців з Олександрією очікувався як легка прогулянка. Очікувався багато в чому через зустріч цих же команд у Кубку п'ять днів тому. Динамо обіграло віцечемпіона навіть на виїзді резервним складом – і це навіть не дивувало. Все-таки цей віцечемпіон продав улітку всіх, кого тільки можна, поміняв тренера та зустрічав понеділок на 15-му місці.
Але, зважаючи на все, та перемога тільки заспокоїла Динамо, дала привід вважати, що перемога прийде до них сама.
Олександрія і минулого сезону чудово розігрувала стандарти. Щоправда, це були кутові – але чим розіграш із центру поля не стандарт? Швидко розвівши м'яч із центру, Олександрія полетіла в атаку, в завершальній стадії якої Булеца гарматним ударом застав зненацька Моргуна. Цей гол став найшвидшим, який у чемпіонатах України колись пропускало Динамо – але не найшвидшим забитим для олександрійців. Їх рекорд збігається з рекордом усієї УПЛ – і його встановив вихованець Динамо Роман Яремчук.
Моргун – безперечний дублер Динамо, але після кубкової зустрічі він залишився в основі. Так само, як Біловар, так само, як Волошин і Бражко. Натомість на лаві другий матч поспіль розпочало ціле сузір'я: там і Буяльський, і Ярмоленко, і Михайленко, і Рубчинський... Для яких таких битв їх бережуть? Єврокубки стартують для Динамо аж у жовтні, наступний мідвік у них повністю порожній – а така "перевірка дублерів" призвела до осічки з аутсайдером.
Задля справедливості зазначимо: в атаці Динамо і так створило моментів досить не те що для перемоги, а для розгрому. Довгий, який дебютував в основі лише завдяки травмі Шевченка – одне з відкриттів усього сезону, а у багатьох епізодах кияни самі схибили. Але жодна команда світу не може гарантувати три голи за гру, а два м'ячі динамівці привезли самі.
І тут на півдубль все не спишеш. Динамо виставило найсильніший, з урахуванням травми Попова, склад центру оборони. І навіть так не вдалося уникнути хоча б явних подарунків супернику: вже за рахунку 2:1 Михавко з Біловаром не розібралися настільки, що це краще один раз побачити. Як наслідок, Динамо втратило очки в одному із найпростіших матчів сезону.
Говорити про одужання Олександрії, при цьому, дуже передчасно. У захисті команда грає жахливо, і у багатьох епізодах віцечемпіону просто пощастило. Причому в тому числі в самому буквальному сенсі: Олександрія програла жеребкування перед стартовим свистком, але Караваєв сам вибрав, щоб у першому таймі м'яч розігрував суперник. Якби не цей вибір, перший гол просто не міг би відбутися.
Але видно, що яскраві особливості в команді є і зараз. Про Довгого сказано вище, а Хусейн Туаті за вирішального голу просто декласував оборону Динамо. І це, в принципі, не повинно дивувати: у француза за спиною, по-перше, академії Ліона та ПСЖ (на мій погляд, дві найкращі академії в країні), а по-друге, цілі сезони у чемпіонаті Швейцарії. Якщо згадати, що й Цара нікуди не поїхав, атакуючий потенціал в Олександрії є.
Шахтар скористався осічкою та наздогнав Динамо у таблиці – але не поспішайте його хвалити. За величезної ігрової переваги "гірники", коли справа доходила до удару, не грали, а мучилися. Все вирішив черговий "джокер", цього разу в особі Ісакі Сілви, який перейшов із Флуміненсе за 10 мільйонів євро – і, звичайно, Туран щасливчик, що може собі дозволити випускати таких гравців на заміну, але за змістом гри до Шахтаря величезні питання. Навіть за хвилини, що залишилися до кінця гри, "гірники" могли втратити перемогу – відверто пощастило, що захисник Зорі Янич при підключенні до атаки не влучив по м'ячу.
Ми всі раділи, коли Шахтар задорого продавав гравців до Європи, але в таких речах теж треба знати міру. Колись президент Бенфіки був у сказі через трансфер Енцо Фернандеса по клаусулі в Челсі – нехай Бенфіка і заробила на цьому трансфері понад 120 мільйонів євро. Просто цей президент – не якийсь білий комірець, а сам Руї Кошта, який чудово розумів, що у розпродажі теж треба знати міру, і без Фернандеса Бенфіка стає слабкою командою. Так і сталося: два останні чемпіонства вона віддала Спортингу.
Шахтар, зрештою, з великою ймовірністю тому й не продав Алісона (а були інсайди про інтерес за 30+ мільйонів) – але він травмувався. А без Кевіна, Судакова та Алісона Шахтар нагадує спис без наконечника: він просто б'ється в стіну, сподіваючись, що кількість рано чи пізно переросте в якість. Тут не те що Зоря – тут Полісся-Ставки змогло нейтралізувати 90% атакуючого потенціалу "гірників".
Сапутін в одному з епізодів чудово витяг – ну так і Різнику довелося рятувати після удару Шуршича. Шахтар не зміг створити у фінальній третині поля достатньо моментів, при тому, що на інших двох третинах панував нероздільно. Забавно було бачити, як у господарів у якийсь момент почали намагатися забити найнепрофільніші гравці: Конопля з м'ячем діставався до точки пробивання пенальті, Матвієнко бив хоч і з-за меж штрафного майданчика, але все одно висунувшись дуже далеко зі своєї звичної зони...
Так, Ісакі вийшов і врятував гру – але мене на місці Турана напружувало б, що всю цю зібрану за десятки мільйонів "дрімтім" змушений рятувати 18-річний новачок. Багато хто з цього Шахтаря яскраво починав, але потім скочувався в сірість. І взагалі, дуже багато трансферів Шахтаря залишають враження, наче Феррарі в засіяному полі: розкішно, але абсолютно неефективно. У тієї ж Зорі Шуршич (а в інших Цара, Яшарі, Мендоса, зовсім недавно Макуана і Безерра) орють, як трактори в тому ж полі, а тут бразильці щоразу пасують перед насиченою обороною.
Цього не припускав ніхто. Чотири попередні матчі туру, разом узяті, принесли всього п'ять м'ячів; у чотирьох із п'яти матчів Епіцентру в УПЛ відбувся строго один гол – ця команда цілком любить "паркуватися"; та й Кривбас, як мінімум, бомбардира не має... Всі ці фактори пішли у тінь перед фантастичною перестрілкою, з атакою на атаку, безліччю моментів та інтригою до останніх секунд.
Важко виміряти алгеброю гармонію, але спробуємо. Кривбас посеред тижня навіть дискваліфікацію з Кубка отримав – так погано у нього справи з лімітом на легіонерів. У заявці на сезон 17 іноземців – і, зокрема, це виявляється у проблемах біля своїх воріт. Дозволю процитувати себе ж після попереднього туру:
Проти Епіцентру, до речі, ван Леувен випустив "аж" п'ятьох українців у стартовому складі, але хоча б один нелегіонер у лінії оборони Кривбасу потрібен. І проблеми продовжуються, множаться: 20-річний Вілівальд, напевно, і сам не очікував, що йому так багато довірятимуть у новому сезоні. З іншого боку, це можна вважати своєрідною нагородою за сміливість: він, на відміну від того ж Стецькова, готовий жити у Кривому Розі.
Але це останні негативні слова, які заслужив Кривбас сьогодні – похвалу він заслужив набагато більше. Епіцентр потрапив під команду ван Леувена, як під танк, категорично не впорався з її пресингом. Нагорняк після гри сказав, що такі помилки не можна назвати навіть дитячими – і його можна зрозуміти. При першому голі захисник Епіцентр спочатку вирішив не грати в м'яч, а відступати, потім зупинився, намагаючись створити штучний офсайд – загалом, створив ідеальні умови для голу; при четвертому голі три гравці Кривбасу вилетіли, по суті на одного воротаря...
Епіцентр виявився не готовим до відкритої гри з таким суперником. Шкода буде, якщо Нагорняк після такого матчу вирішити сидіти в окопах і в рядових матчах, як це було з Шахтарем. Матч послужив справжньою окрасою, і по чотири м'ячі Епіцентр зможе, звичайно, лише за моделі гри. Але загалом лише особливі обставини завадили Кривбасу перемогти впевнено та розгромно.
Одним із таких "особливих обставин" став гол Владислава Супряги. Валаамова ослиця заговорила: попередній м'яч Супряга забив ще у вересні 2020 року. Як давно це було: найбільшою проблемою є ковід, царювання Ювентуса в Серії А виглядає нескінченним, та й Супряга виглядає головною зіркою нового покоління, куди там Довбику. Судіть самі: один із героїв переможного чемпіонату світу, автор 14 голів в УПЛ сезону-2019/20, контракт із Динамо, та і європейські клуби цікавляться – і це лише у 20 років!
А потім щось зламалося. Супряга виявився акселератом, який на рівні юніорів виділявся, а потім, після дорослішання організму на тлі навантажень, став травмуватися і втратив форму. Трансфер до Європи привів до зворотної заміни у першому ж матчі, за Динамо та Зорю Владислав перестав забивати – і в якийсь момент гравець із зірки став мемом. Навіть гол, після баскетбольного зависання, відбувся на тлі травми – і це, хай і символічно, але наголошує, що на рівні профі Супрязі чогось не вистачає.
Колос, який розпочав тур єдиною командою, яка вклинилася між Динамо та Шахтарем, зіграв безбарвну нульову нічию з Вересом. Гра вийшла малозмістовною: навіть єдину жовту картку отримав Руслан Костишин. У Вереса в атаці зовсім нічого не вийшло – і, мабуть, через старі гріхи. Ндукве у минулому турі за удар суперника отримав вилучення, у суботу Шандрук спробував Бойка у ролі хибної дев'ятки – але не вийшло нічого. А шукати варіант треба: Ндукве отримав дискваліфікацію на три матчі.
Але це проблеми Вереса, а у Колоса підвела атака, яка у попередніх п'яти матчах забила вісім м'ячів. І тут свою роль відіграв воротар, який ще минулого сезону грав саме за команду Костишина. Валентин Горох не підійшов Колосу, мабуть, з ботанічних міркувань, на знайомому полі провів відмінний матч. Колос передбачувано почав страждати із суперниками, які грають проти нього закритіше.
Колишній гравець Вереса, до речі, теж блиснув – але вже за Полісся. Гайдучик продовжує феєрити: цього разу його чудовий гол у дотик допоміг добити Кудрівку. Попереднього разу про Миколу я писав зовсім недавно, зараз же настав час звернути увагу на особливості його ролі у новому клубі.
Переможний гол Кривбасу у минулому турі не допоміг Гайдучику стати основним форвардом. Грає в основі Філіппов, навіть за відсутності голів – але важливіше, що Микола виходить на заміну та забиває. Схоже, що Гайдучику найзручніше проявити себе проти втомленої оборони, після того, як її виснажить той же Філіппов. Якби він вийшов у стартовому складі проти тієї ж Кудрівки, то втекти у другому таймі від захисників, він, мабуть, і не зміг би.
"Джокер" – амплуа у футболі шановне, але в Україні зовсім рідкісне. У ситуації, коли у багатьох команд й одного забивного форварда немає, тримати його в запасі – розкіш. Але Полісся піднімається в таблиці, у тому числі, і завдяки таким речам.
Костишин на запитання, чому не грав Красничі, сказав: "Він зіграв за збірну два складні матчі. Тим більше він зіграв проти двох суперфорвардів збірної Швеції, які стоять на двох мільйонів 250. Зрозуміло, що є втома – він у такому режимі звик грати".
І як зіграв! Краснічі допоміг збірній Косова обіграти збірну Швеції. Ісак (не плутаємо з Ісакі) зараз і за клуб грає мало, бо набирає форму після страйку в Ньюкаслі, але проти Дьокереша та Еланги захисник Колоса зіграв. Матч закінчився перемогою балканців 2:0 – і, чесно, виглядає фантастикою, що представник середняка УПЛ може справитися з такими суперниками.
З іншого боку, сам Костишин сказав, що після таких подвигів гравцям доводиться пропускати ігри.
Карпати приїжджали до Києва на тлі кризи та розмов про зміну тренера. Слово честі, як би красиво не звучав слоган "Кубок – Львову!", його використання чим далі, тим більше звучить як глузування. Жоден інший постійний учасник УПЛ не вилітає від представників нижчих ліг так часто, як львів'яни: Буковина продовжила славну традицію Зірки, Полтави, Прикарпаття та (двічі) Інгульця. Враховуючи ще й низку осічок у чемпіонаті, не дивно, що перед Лупашком замаячила загроза відставки.
Але у вирішальний момент тренер зачепився за ту соломинку, про важливість якої говорив і в яку, мабуть, вірив більше за інших. Пряма мова: "Ми це презентували гравцям на зборах, сказали, що будемо грати в червоно-чорній формі, щоб вони готувалися, щоб вони забули про те, що кажуть, що вона нефартова".
Ці слова Лупашко сказав ще після розгрому Пенуела (8:0) на попередній стадії Кубка. Червоно-чорна форма – важлива частина культури Карпат. Хоча їх основним комплектом і є зелено-білі кольори, львів'яни регулярно беруть кольори УПА запасними – якось навіть презентували такий комплект біля пам'ятника Степану Бандері. Розмови про нещасливість з'явилися не на порожньому місці, Карпати справді багато програвали в ній – але тепер і втрачати не було чого: львівський клуб залишився єдиний у лізі без єдиної перемоги. Матч на полі Оболоні, яка грає у зеленому, став приводом засвітити цю форму й у чемпіонаті.
Спрацювало, причому навіть із точки зору фарту. Оболонь, яка у попередньому турі у самого Динамо очки відібрала, впевнено програла Карпатам. Матч міг скластися для них набагато важче, але вже на самому старті після штрафного гостей гравець Оболоні зрізав м'яч у власні ворота. Після перерви ще й Бабогло замкнув подачу з кутового і на це "пивовари" нічим серйозним відповісти не змогли.
У Карпат дві перемоги в сезоні, обидві з реалізацією вище очікуваного та обидві у формі УПА: що це, якщо не привід у неї повірити?
Віталій Пономарьов мав багато можливостей відібрати у Гороха перемогу у номінації колишнього. Він сам ще минулого сезону тренував Рух, а влітку разом з ним у ЛНЗ перебралися чотири гравці: Ледвій, Дідик, Рябов та Горін. І ось, у черговому турі довелося грати саме з Рухом.
Так от, на матч проти колишніх Пономарьов вирішив прибрати, здавалося б, найнедоторканнішого зі своїх старих знайомих. Воротар Дмитро Ледвій пересунувся у запас, а його місце посів Олексій Паламарчук. Спрацювало як мінімум номінально, та й заслужив Паламарчук шанс в основі. Нагадаю, минулого сезону він встановив рекорд чемпіонатів України, відбивши 6 (!) пенальті.
А інший новачок у стартовому складі забив переможний м'яч. Обах Проспер, новачок з Візели , відгукнувся на проникаючий пас Яшарі, навіть, здається, не помітив опір Романа і переграв воротаря. Проспер відсвяткував цей м'яч у стилі Кріштіану Роналду та в інтерв'ю сказав, що вважає його своїм кумиром. У принципі, Кріштіану багато голів за Аль-Наср забиває при тому ж рівні супротиву.
Металіст 1925 на класі переграв Полтаву. Запас міцності у команди величезний, і тренер суперників прямо сказав, що заміни харків'ян посилюють гру, а їх самих – ні. І це після травми Гаджиєва, який зламався минулого туру, з Шахтарем.
На розминку команда вийшла у спеціальних футболках – з написом "Рамік ми з тобою" та зображенням улюбленого героя аніме Гаджиєва.
Ісакі забив ще й дуже красиво: обігрався з Мейрелішем і пробив у дальню "дев'ятку".
